Глаголєв Олексій, Тетяна, Микола та Магдалина

Олексій Глаголєв народився 2 липня 1901 р. в м. Київ. Його батько Олександр був викладачем Київської духовної академії. Олексій закінчив Третю київську гімназію та Київську духовну академію. У 1926 р. одружився з Тетяною Булашевич. У 1926 р. в них народилася донька Магдалина, у 1928 р. – син Микола. У 1937 р. Олександр Глаголєв був заарештований за підозрою в участі у «фашистській організації церковників» й помер після катувань у Лук’янівській тюрмі. У 1941 р. Олексій здобув сан священника.

19 вересня до столиці України ввійшли німецькі війська. Більшість євреїв міста не змогли евакуюватися. Через інформаційний вакуум, створений радянською владою, вони не знали про Голокост у Європі й навіть не всі вірили, що німці знищують єврейське населення на території СРСР. Живою була і пам’ять про 1918 р., коли німецькі війська не влаштовували жодних переслідувань євреїв.

Та вже 29–30 вересня в Бабиному Яру було розстріляно понад 30 тис. осіб єврейської національності, а за весь період окупації – більш ніж 70 тис.

На початку жовтня 1941 р. до родини Глаголєвих звернулася Олексієва своячка Марія Єгоричева з проханням сховати її невістку, єврейку Ізабеллу Міркіну. Тетяна Глаголєва віддала їй свій паспорт, куди вклеїла фото Ізабелли. Під її ім’ям жінка покинула м. Київ і переїхала до знайомих у с. Злодіївка. Наприкінці листопада через підозри окупаційної адміністрації села вона повернулася до столиці й мешкала у Глаголєвих із дочкою під виглядом родичів. Олексій Глаголєв переховував у садибі Покровської церкви ще й інших євреїв: родини Гермайзе, Пасічних та ін. Видавав їм фальшиві метричні свідоцтва або ж оформлював як членів церковного хору чи сторожів церковної садиби. Одного разу Глаголєви мало не були викриті коли допомагали родині Гермайзе: Миколі Георгійовичу, Людмилі Борисівні та їхньому прийомному синові Юрію. Ця сім’я прийняла хрещення ще до революції.

Усі чоловіки в м. Київ мали обов’язково зареєструватися. Під час реєстрації Юрій та Микола були заарештовані. Глаголєви намагалися знайти людей, які посвідчили б, що ті не євреї, але не встигли. Людмилу Борисівну теж заарештували, але Тетяна Павлівна написала до німецької адміністрації  розписку, що та не єврейка. Якби обман викрили, розстріляли б їх обох.

Глаголєвим у їхній важкій та небезпечній справі допомагав Олександр Горбовський, науковий співробітник Академії наук. Він оформився як завідувач церковних будівель садиби Києво-Подільської Покровської церкви, де переховував євреїв і тих, кого могли вивезти на примусові роботи до Німеччини.

Після війни Олексій Глаголєв написав на прохання церковного керівництва записку першому секретареві ЦК КПУ Микиті Хрущову, де розповів про свою діяльність у роки німецької окупації. Опубліковано її було тільки в 1998 р. Сам Олексій Олександрович помер у 1972 р.

12 вересня 1991 р. Олексій і Тетяна Глаголєви та їхня дочка Магдалина були удостоєні почесного звання «Праведник народів світу». 8 жовтня 2000 р. його отримав і Микола Глаголєв.