Алексєєви Лука та Марфа

Лука та Марфа Алексєєви проживали в с. Федорівка на Запоріжчині. У 1939 р. їхня донька Зоя вийшла заміж за єврея Абрама Казаневича й переїхала до м. Сталіно (нині – м. Донецьк). У серпні 1941 р. у молодят народився син Едуард, і Зоя з немовлям переїхала в село до батьків, вважаючи, що там безпечніше.

20 жовтня гітлерівці окупували місто, і Абрам з батьками та сестрами теж змушений був шукати прихистку. Спочатку Казаневичі втекли в с. Красноселівка, звідки були родом. Але обставини склалися так, що Абрам і його сестри, 19-річна Марія та 15-річна Ліза, згодом теж перебралися до с. Власівка. Лука й Марфа прийняли втікачів, облаштувавши їм сховок у літній кухні. Коли в селі ставало небезпечно, євреї спускалися до погреба. Зоя із сином не ховалася, хоча всі знали, що хлопчик напівкровний. Староста села співчував приреченим євреям і не реагував на доноси односельців. Коли мав змогу, завжди попереджав про облави й перевірки. Також він виготовив фіктивні метрики Абрамові та його сестрам на прізвище Козакови. Із цими документами навесні 1943 р. євреї влаштувалися на роботу в радгосп «Азов» у Запорізькій області.

Зою та її дворічного сина поліція заарештувала в серпні 1943 р. під час чергової облави. Кілька тижнів їх тримали у в’язниці м. Пологи. Зрештою матір відпустили, хоча маленького Едуарда їй не віддали. Забрати сина жінка змогла тільки після приходу радянських військ у вересні 1943 р. Після війни єврейська родина возз’єдналась і залишилася жити в Україні з прізвищем Козакови.

Трагічною була доля Абрамових батьків – Ізраїля та Міхли Казаневичів. Разом із сотнями євреїв с. Красноселівка подружжя стало жертвами Голокосту.

У 2006 р. Яд Вашем визнав Луку та Марфу Алексєєвих Праведниками народів світу.

/