Антонюки Федір та Григорій, Стасюки Гнат та Олександра

Гнат і Олександра Стасюки з дітьми проживали в с. Слобідка-Чернелівська на Хмельниччині. Після окупації регіону нацистами Гнат відразу запропонував допомогу знайомій єврейській родині Каців. Не підозрюючи небезпеки й не бажаючи розлучатися з рештою родичів, Гедаль Кац із дружиною та двома дітьми за наказом окупаційної влади навесні 1942 р. переселився до гетто в смт Красилів (нині – м. Красилів). А вже восени, виснажений голодом, весь у ранах, з’явився на порозі Стасюків. Його дружину й дітей розстріляли в гетто.

Упродовж місяця Олександра відпоювала єврея травами, заліковувала йому рани. Окріпнувши, Гедаль вирішив перебратися в інше місце, щоб не наражати своїх рятівників та їхніх дітей на небезпеку.

У грудні 1942 р. чоловік дістався до с. Заслучне, де його відразу прийняв у свій будинок давній товариш – Федір Антонюк. В українській родині втікач переховувався до березня 1944 р. Безпекою єврея опікувався Федорів син-підліток Григорій. Хлопчина цікавився новинами в селі, дізнавався про майбутні облави й стояв на сторожі, коли Гедаль виходив на вулицю подихати повітрям.

Федір Антонюк згадував: попри великий ризик, він ані на мить не засумнівавсь у правильності свого рішення. Адже під час Голодомору в 1933 р. Гедаль Кац урятував родину Антонюків від смерті, допомагаючи харчами.

Після війни Федір та Гедаль підтримували дружні стосунки.

У 1995 р. Яд Вашем визнав Олександру й Гната Стасюків, а також Федора Антонюка та його сина Григорія Праведниками народів світу.