Бабкіна Мотрона

Удова Мотрона Бабкіна жила в маленькому рибальському с. П’ятихатки, неподалік від м. Дніпропетровськ, на східному березі р. Дніпро (нині – у межах Самарського району м. Дніпро). На час нападу Німеччини на Радянський Союз Мотроні було трохи більше 40 років, вона мешкала разом зі своєю 17-річною дочкою Вірою і 14-річним сином Миколою. Її старший син Іван був призваний до лав Червоної армії і пізніше загинув у бою.

В останній тиждень серпня 1941 р., невдовзі після початку нацистської окупації регіону, мешканка м. Дніпропетровськ Ліза Ліпман і двоє її синів – 6-річний Леонід та 4-річний Володимир – постукали у двері будинку Мотрони й попросилися переночувати. Ліза розповіла, що після того, як її чоловіка призвали до армії, вона із синами намагалася евакуюватися на схід, але їхній потяг потрапив під бомбардування, і пасажири були змушені повернутися додому. Коли Ліза із синами дісталася до свого будинку, побачила, що сусіди розграбували їхню квартиру, і зрозуміла, що тепер перебування для них тут становить загрозу. Вона вирішила йти на південь і спробувати знайти місце, де жителі не знають їх і не зможуть розпізнати в них євреїв. Ліпмани виглядали втомленими, а з речей вони мали лише те, у що були одягнені. Мотрона залишила родину в себе.

Троє втікачів провели весь період окупації в родині Бабкіних, члени якої приховували їх від усіх жителів села. Будинок Мотрони стояв на березі річки, уздовж якої простягалися густі зарості чагарнику. Свого часу її покійний чоловік побудував там невелику хатину, в якій жив, коли рибачив. Там і ховалися Ліпмани, проводячи в укритті весь день, і приходили в будинок лише вночі.

Коли в селі проходили обшуки й облави, Ліпмани ховалися в хліві, де була облаштована яма, вкрита соломою. У 1942 р. доньку Мотрони Віру відправили на примусові роботи до Німеччини, звідки вона повернулася лише після закінчення війни. Сама ж Мотрона продовжувала піклуватися про своїх підопічних. Завдяки її самовідданості їхнє життя було врятовано.

Після звільнення області в жовтні 1943 р. Ліпмани повернулися додому в м. Дніпропетровськ. Через півтора року маленький Володимир потонув під час купання в річці. Ліза підтримувала зв’язок із Мотроною аж до смерті останньої. У 1990 р. Леонід Ліпман переїхав до США.

23 грудня 2004 р. Мотрона Бабкіна удостоєна почесного звання «Праведник народів світу».