Балебіна Клавдія, Гурська Євгенія

Клавдія Балебіна і Блюма Шварцман мешкали в м. Одеса. Жінки були близькими подругами, мали схожу долю. Обидві рано осиротіли й разом виховувались у дитячому будинку. З роками їхня дружба ставала сильнішою, та справжнє випробуванням на міцність пройшла під час німецько-радянської війни.

Місто було зайняте німецькими та румунськими військами 16 жовтня 1941 р. Уже через тиждень після окупації були зафіксовані масові розстріли євреїв. Блюма Шварцман із сином Леонідом за наказом нової влади перебралася до гетто. Упродовж двох наступних місяців Клавдія періодично навідувала подругу й передавала їй харчі. Жінки шукали можливість утечі. У січні 1943 р. така нагода з’явилася. Підкупивши охоронця-єврея, Блюма із сином покинула територію гетто. На неї вже чекала Клавдія, яка тим часом підготувала невеличкий сховок. Її будинок стояв майже в центрі міста, і вхід у квартиру був лише із внутрішнього двору, яким користувалося кілька сімей. Клавдія мала в будинку особисту комору, тож обладнала її для втікачів. Приміщення не обігрівалося, тому зрідка Блюма з дитиною піднімалася до оселі, щоб помитися й зігрітися. Під час облав доводилося сидіти майже без повітря. Щоб приховати двері комірчини, Клавдія закидала їх мотлохом.

Переховувати й утримувати євреїв Клавдії допомагала сусідка Євгенія Гурська. Вона приносила ліки та їжу, періодично забирала Леоніда до своїх дітей. Упродовж двох років Блюма та її син були під опікою українок.

Після війни дружба була ще міцнішою. Навіть емігрувавши до США, Блюма та Леонід не переставали підтримувати своїх рятівників та їхніх дітей.

У 1998 р. Яд Вашем визнав Клавдію Балебіну та Євгенію Гурську Праведниками народів світу.

/