Барани Михайло, Агафія, Ілля, Марія та Григорій

Брати Михайло та Ілля Барани зі своїми сім’ями проживали в с. Нові Петликівці на Тернопільщині. Обидва товаришували з єврейською родиною Халфанів. Абрам Халфан був зубним лікарем, а його дружина Сара – терапевтом. Вони часто приїздили з м. Бучач надавати селянам медичні послуги. Коли на початку липня 1941 р. край окупували гітлерівці, Халфани не встигли евакуюватись і залишилися в окупованому місті. У серпні вони стали свідками розстрілу понад бучацьких 300 євреїв, а вже в грудні опинились у гетто. Восени 1942 р. Абрамові та Сарі вдалося уникнути вивезення до табору смерті Белжець на території Польщі. Подружжя заплатило охоронцю й покинуло гетто разом з Абрамовою сестрою та її сином Еліяху. Прихисток євреї знайшли в оселі Іллі Барана, родина якого опікувалася ними до кінця окупації. У липні 1943 р. під час ліквідації гетто врятувалося двоє колег-лікарів Абрама, які до нього приєдналися.

Михайло та Агафія теж переховували в себе євреїв. Якось під час роботи в полі Михайло побачив давнього знайомого Шломо Гінеса з 14-річним племінником Віллі Андерманом, які збирали рештки зерна й утікали ховатися до лісу. Наступного разу чоловік запропонував їм прихисток на своєму обійсті. Пізніше до товариства цих євреїв долучився ще і Яків Хорнрейх. Усі троє переховувалися на горищі оселі Баранів. Яків був шевцем, тому відразу почав шити й ремонтувати одяг та взуття селянам, із якими знався до війни і яким довіряв. Таким чином єврей допомагав Михайлу та Агафії з харчами.

Наприкінці березня 1944 р. Червона армія зайняла м. Бучач та його околиці, і євреї змогли покинути свої укриття. Пізніше більшість із них емігрувала до Ізраїлю.

У 1990-х рр. Віллі Андерман розшукав дітей своїх рятівників й відновив спілкування.

У 2001 р. Яд Вашем визнав Михайла та Агафію, Іллю, Марію та їхнього сина Григорія Праведниками народів світу.

/