Батори Олександр та Марія

Олександр Батор із дружиною Марією та синами Мирославом і Петром проживав у с. Скала-Подільська (нині – с-ще с. Скала-Подільська Чортківського району) на Тернопільщині. Підробляючи на будівельних роботах, потоваришував із євреєм Менделем Рінгелем.

Улітку 1941 р. область була окупована гітлерівськими військами. Через кілька місяців Менделева родина зникла й спілкування припинилось. Олександр довідався, що разом з усіма місцевими євреями товариш потрапив до гетто в м. Борщів. Туди звозили його одноплемінників як із м. Борщів, так і з н. п. Озеряни, Мельниця-Подільська, Скала-Подільська, Кривче, Королівка, частково з м. Чортків та Золочів. Навесні 1943 р. значну кількість невільників було етаповано звідти до табору смерті Белжець на території Польщі. Там опинилися дружина, діти й сестра Менделя Рінгеля. Йому вдвох із зятем Абрамом Брайдесом вдалося втекти з Борщівського гетто. Повернувшись у село, чоловіки звернулися по допомогу до Олександра Батора. Українська родина заховала втікачів на горищі будинку й опікувалася ними до вигнання нацистів.

Після війни Мендель емігрував до Ізраїлю, а Абрам (пізніше змінив прізвище на Трейсі) – до США.

У 2005 р. Яд Вашем визнав Олександра та Марію Баторів Праведниками народів світу.

/