Бевзюк Надія, Драчі Андрон і Тетяна, Коваленки Данило, Ганна та Дмитро

Надія Бевзюк мешкала в с. Тишківка на Вінниччині. З молодих років товаришувала з єврейкою Олександрою Левіною. Наприкінці 1930-х рр. подруга виїхала до м. Москва, але періодично поверталася в рідне село навідати кревних і обов’язково на кілька днів зупинялась у Надії.

Саме напередодні німецько-радянської війни, в травні 1941 р., Олександра залишила під опікою Надії своїх доньок: восьмирічну Дору й трирічну Мілу, – а сама на кілька тижнів поїхала в Грузію, щоб пройти курс лікування. Коли почалася війна, Надія не змогла відправити дівчаток назад у м. Москва, а пізніше це стало й зовсім нереальним. Згодом жінка зрозуміла, що єврейським дітям загрожує небезпека, й почала шукати для них надійне укриття. Завдання було складне, адже ні для кого не було секретом, що Олександра єврейка.

Маленьку Мілу вдалося прилаштувати до молодого подружжя Драчів, яке ще не мало дітей. Андрон і Тетяна радо взяли дівчинку в родину. Але сталося неочікуване: в 1942 р. окупанти відправили Тетяну на примусові роботи до Німеччини. Хворий на туберкульоз Андрон до кінця німецької окупації сам опікувався єврейським дитям.

Тим часом Дора опинилася в с. Митків у сім’ї Данила й Ганни Коваленків. Про єврейську дівчинку подружжя дізналося від баптистів із с. Тишківка й вирішило прихистити її. Дора швидко звикла до нового оточення, особливо теплі стосунки склалися в неї із сином Коваленків Дмитром, який намагався розрадити дівчинку, сидячи з нею разом у земляній ямі під сараєм під час облав. Але восени 1942 р. Дорі довелося покинути укриття на обійсті Коваленків і пережити непростий період поневірянь між селами в пошуках їжі й тимчасового місця для ночівлі. Вряди-годи дівчинка навідувалася до Надії Бевзюк, яка й надалі опікувалася нею, але забрати додому не могла, адже була під пильним наглядом окупантів. Із приходом Червоної армії навесні 1944 р. Дора оселилась у Надії і кілька місяців навчалася в тишківській школі.

Наприкінці літа батьки забрали Дору та Мілу додому. Олександра Левіна до кінця життя була вдячна рятівницям доньок, підтримувала їхні сім’ї в тяжкі повоєнні роки.

У 1995 р. Яд Вашем визнав Надію Бевзюк, Андрона й Тетяну Драчів, Данила та Ганну Коваленків і їхнього сина Дмитра Праведниками народів світу.