Белегаї Михайло та Любомира

Михайло та Любомира Белегаї з донькою Володимирою проживали в с. Журів на Станіславщині (нині – Івано-Франківська область). Поруч мешкала єврейська родина Шрейєрів. Еліезер Шрейєр був власником продуктової крамниці. Сім’ї товаришували.

Коли в липні 1941 р. край окупували нацисти, євреїв відселили до містечка Букачівці, що неподалік м. Рогатин. Белегаї нічого не знали про долю своїх сусідів до літа 1943 р., аж доки несподівано побачили на своєму подвір’ї Еліезера з двома синами: 13-річним Іцхаком та 7-річним Ісраелем. Їм вдалося втекти з Рогатинського гетто напередодні його ліквідації 6 червня. Кілька масових розстрілів там було проведено ще в березні – квітні 1943 р. 2 березня окупанти стратили хворих на тиф у єврейській лікарні разом із медиками, а 24 квітня під час розстрільної акції знищили 40 єврейських дітей. Понад 3 тис. жертв із м. Рогатин та околиць, включно з населеними пунктами Бурштин, Ходорів та Букачівці, поховані в братських могилах на північ від міського центру.

Еліезер попросив прихистку в Михайла. Подружжя Белегаїв вагалось, але після моторошної розповіді гостя про розстріл його дружини й батька у вересні 1942 р. на Йом-кіпур (Судний день) дозволило їм заховатися в сараї і опікувалося ними до кінця гітлерівської окупації.

Михайлові та Любомирі доводилося приховувати присутність чужих у будинку навіть від 6-річної доньки, адже вона була надто мала, щоб зберігати секрети. Наприкінці зими 1944 р. запаси їжі в українській родині майже вичерпались, прогодувати всіх ставало щодень важче. Тоді Еліезерів старший син Іцхак вирішив подеколи виходити з укриття й красти харчі в селян. Під час однієї з таких вилазок хлопця піймали місцеві, але йому пощастило втекти й повернутися до Белегаїв.

Після того інциденту Михайлові довелося облаштувати для євреїв надійніше укриття – яму, замасковану сміттям на задньому дворі. Там Шрейєри провели останні місяці до приходу Червоної армії в липні 1944 р.

У 1949 р. Еліезер із синами емігрував до Ізраїлю. Ісраель Шрейєр у 2003 р., відвідавши Україну, відшукав доньку своїх рятівників – Володимиру. Того ж таки року Яд Вашем визнав Михайла й Любомиру Белегаїв Праведниками народів світу.