Бойко Марина

Марина Бойко проживала на околиці м. Вінниця. До війни та місцевість звалася Людвиківкою. Жінка була похилого віку, мешкала сама. Якось у травні 1942 р. до її оселі попросився дев’ятирічний хлопчик. Звали його Юхим Мільман. Він розповів Марині свою історію про втечу з Віньковецького гетто, куди потрапив із батьками.

За даними дослідника Голокосту Олександра Круглова, в урочищі Закопи в с. Віньківці (нині – с-ще Віньківці Хмельницького району, Хмельницька область) 14 квітня 1942 р. було розстріляно 1975 євреїв, а 9 травня – ще 450. Тоді загинули й батьки Юхима, а сам він дивом урятувався. Загалом у роки окупації у Віньковецькому гетто гітлерівці стратили 4835 євреїв.

Марина, не роздумуючи, забрала єврейську дитину до хати, й упродовж усієї німецької окупації нею опікувалася. Бувало, що обом доводилося жити впроголодь, а особливо тяжко стало коли хлопчик захворів на тиф. Жінка лікувала його народними методами.

Після війни відвела Юхима в дитячий будинок, бо з огляду на свій вік уже не могла опікуватися дитиною, та й після хвороби хлопчина потребував особливого догляду. Потім Юхима розшукали родичі, з якими він емігрував до Ізраїлю.

У 1995 р. Яд Вашем на підставі свідчень Юхима Мільмана посмертно визнав Марину Бойко Праведником народів світу.

/