Бойченки Федір та Лідія

Ця історія сталася наприкінці літа 1941 р. на Миколаївщині. Євреї там, на причорноморських землях, жили з давніх-давен. Працювали, будували, народжували дітей, мешкаючи поруч з українцями, татарами, представниками інших народів.

У жахливому серпні 1941 р. до с. Велика Врадіївка (нині – смт Врадіївка) зігнали велику групу євреїв, яким без суду й слідства було винесено вирок: смерть. Серед приречених були переважно діти, жінки, старі. Діна Вайсенберг ішла на смерть разом із дочками, малими Шифрою та Лізою. Наражаючи себе на передчасну смерть, правдами й неправдами, вона вивела діточок із концтабору й передала місцевій учительці Вірі Цимбалюк. Та назвала їх на загальний манер Шурою та Лєною і прилаштувала в молоді бездітні сім’ї Дорошенків та Бойченків (відповідно).

Лідія Бойченко зі своїм чоловіком Федором виховувала Оленку як рідну дитину і щоразу дивувалася, коли дівчинка, неначе доросла, передчуваючи будь-яку небезпеку, годинами могла сидіти в укритті, не ворушачись. Оленці було тільки чотири рочки.

Діна Вайсенберг, мати дівчаток, утекла з концтабору, але загинула в жахливому гетто м. Балта. Оленка тим часом підросла, названі батьки охрестили її, навіть офіційно вдочерили.

Війна, щоправда, ще тривала, але Миколаївщина була вже визволена від нацистів. Сестричок знайшов їхній батько Йосип Вайсенберг. Він повернув собі Шуру, але до Оленки Бойченки так звикли, що не віддали її навіть рідному татові.

Лише через багато років за ініціативою молодшої доньки Федора й Лідії дві родини – Бойченків та Вайсенбергів поновили стосунки й позбулися образ. У 1990-х рр. Олена вийшла заміж за єврея й емігрувала до США.

 Героїчне подружжя Бойченків уже пішло з цього світу. Федір помер у 1963 р., а Лідія – в 1995 р. Звання «Праведник народів світу» вони були удостоєні посмертно, 3 травня 2010 р.