Бондар Катерина, Паустовська Надія та Гасенко Петро

Надія Паустовська проживала в м. Сімферополь. Через місяць після захоплення Кримського півострова німецькими військами, у листопаді 1941 р., до неї звернулася по допомогу знайома єврейка Іда Мугерман. Іда мала чотирирічну доньку Ларису, а також сестру Раю із сином-немовлям Толею. Разом вони намагалися вибратися з окупованого міста, і Надія спробувала допомогти. Віддала Іді свій паспорт, сказала йти в радгосп ім. Фрунзе Сакського району, де була потрібна робоча сила. Іда замінила в паспорті фотографію Наді своєю, підмалювала печатку, виправила рік народження (адже була молодшою), а також змінила прізвище на «Таустовська». Маючи цей документ, жінка прибула з дочкою до радгоспу. Рая, Ідина сестра, знайшла прихисток у сусідньому селі. У радгоспі Іду взяла на постій молода селянка Катерина Бондар, яка мешкала з маленькою дочкою. Відчувши доброту й порядність господині, Іда призналася їй, що вони з донькою єврейки. Утім, Катерина не лише не змінила ставлення до своєї квартирантки, а й намагалася розвіювати підозри односельців щодо її національності. Проте одного разу «Надію Таустовську» з дочкою таки викликали на допит до поліції. Після затримання їх не відпустили, а відправили в радгосп «Червоний», у табір для підозрілих осіб – для з’ясування, хто вони. За збігом обставин там само опинився й чоловік Катерини – Петро Гасенко. На початку війни він потрапив у оточення й полон, а коли спробував утекти, був заарештований.

Катерина отримала звістку про місце перебування чоловіка в липні 1942 р. й одразу вирушила до радгоспу «Червоний». Вирішила за хабар його визволити. Вглядаючись за колючий дріт, шукаючи серед в’язнів Петра, Катерина помітила раптом Іду з Ларисою. Вона жестами покликала Іду до воріт табору. Давши хабар, Катерина визволила їх разом із чоловіком. У радгоспі ім. Фрунзе Іда з дитиною жила вже не криючись, адже староста запевнив усіх донощиків, що особистість «Таустовської» встановлено й підозри знято. Іда надалі працювала в радгоспі, а Катерина опікувалася Ларисою.

Наприкінці літа 1942 р. Петро вирушив на пошуки інформації про долю Раї. І повернувся із сумною звісткою: її вбили. Щоправда, мав на руках маленького Толю, якого врятували жителі села. До вигнання з Криму нацистів хлопчик жив у Петра й Катерини. Вони нікому не розповідали про нього. З поверненням Червоної армії Петра знову мобілізували, у 1944 р. він загинув. Повернувшись до м. Сімферополь, Іда усиновила й виростила Толю.

Усе життя вона підтримувала теплі стосунки з Катериною Бондар. Її дочка Лариса Горянська емігрувала до Ізраїлю в 1990-х рр.

/

27 березня 2000 р. званням «Праведник народів світу» було відзначено Надію Паустовську та Катерину Бондар. А 31 жовтня 2002 р. – Петра Гасенка.