Борискіна Анастасія

Під час нацистської окупації Анастасія Борискіна з двома синами, семи та п’яти років, проживала в с. Горошки (нині – в межах м. Полонне) на Хмельниччині. Чоловік був на фронті. За професією Анастасія – вчителька, але під час окупації школа не працювала. Щоб прогодувати себе та дітей, жінка тримала корову, обробляла маленький город.

Якось морозної лютневої ночі 1942 р. в двері її будинку постукала Муся Шафранська, донька місцевої акушерки. Анастасія добре знала цю родину, адже мати Мусі допомагала їй народжувати двох дітей. Знала й чому прийшла дівчина: переслідування та розстріли євреїв на Хмельниччині почалися майже відразу, щойно край було окуповано. Незважаючи на небезпеку, Анастасія обігріла й нагодувала Мусю. На ранок запропонувала їй залишитися, але з умовою, що вдень вона ховатиметься в погребі й лише вночі повертатиметься до хати. Так майже півтора року єврейська дівчина переховувалася на обійсті Борискіних.

Наприкінці літа 1943 р. Анастасія відчула, що голова місцевої поліції виявляє надто сильний інтерес до її життя. Розуміючи, що до неї можуть прийти з обшуком, жінка вночі перевела Мусю до лісу й попросила перечекати небезпеку. Тим часом зв’язалася з місцевими підпільниками, які допомогли дівчині приєднатися до партизанів.

Після деокупації села Муся повернулася до Анастасії, а згодом емігрувала до США.

/

У 1994 р. Яд Вашем визнав Анастасію Борискіну Праведником народів світу.