Бочкови Євгенія, Меланія, Борис та Георгій

Євгенія Бочкова проживала в м. Вінниця. Рано овдовіла, сама виховувала чотирьох дітей. Із початком війни старший син пішов на фронт, із трьома молодшими дітьми – Меланією, Георгієм та Борисом – жінка залишалася в окупованому місті. По сусідству з Бочковими проживала єврейська родина Рахманів: Самуїл та Етя із синами-підлітками й Етина мати Естер Школьник. Сім’ї мали добрі стосунки, діти-однолітки товаришували між собою.

Через місяць після окупації в м. Вінниця почалося винищення євреїв. Під час однієї з розстрільних акцій у серпні 1941 р. було вбито одного із синів Рахманів – Аарона, а 19 вересня жертвами нацистів стали Етя і її мати.

Самуїла Рахмана з молодшим сином Юрієм переселили в гетто на території міського району Єрусалимка. Діти Євгенії майже щодня навідували колишніх сусідів, приносили їм продукти. Розстріли періодично повторювались, і Самуїл попросив Євгенію на якийсь час заховати його і хлопчика. Тож на кілька тижнів євреї перебралися до Бочкових. Самуїл розумів, що наражає на небезпеку вдову з дітьми, й домовився про перебування в трудовому таборі для єврейських ремісників. Там Рахмани пробули до березня 1943 р., а потім знову попросилися до Євгенії.

Після війни сім’ї підтримували дружні стосунки. Тільки-но з’явилася можливість, Юрій Рахман оприлюднив історію свого порятунку Бочковими.

/

У 1995 р. Яд Вашем визнав Євгенію, Меланію та Бориса Бочкових Праведниками народів світу, а в 2001 р. це звання отримав і Георгій Бочков.