Боюс Василина

Під час війни Василина Боюс жила в с. Росішки на Київщині. Якось на порозі її будинку з’явилася 18-річна єврейська дівчина з м. Умань. Назвалася Бузею Лейбович і попросила допомоги. Розповіла, що встигла побувати бранкою кількох робочих таборів для євреїв. Батьків і сестру гітлерівці вбили, а їй пощастило втекти з табору.

Бузине рідне м. Умань частини Вермахту окупували 1 серпня 1941 р. Відразу було виділено район для гетто, створено табір для радянських військовополонених та окупаційні органи контролю. З початком війни в райцентрі залишалося близько 9 тис. євреїв. Стратегія нацистів ґрунтувалася на залякуванні єврейської громади й формуванні структури для нагляду та знищення.

Найбільш масовий розстріл було проведено в середині вересня 1941 р. в урочищі Сухий Яр: там убили понад 1 тис. осіб.

Жахливий злочин був скоєний також у квітні 1942 р. Тоді в Уманське гетто доправили близько 1 тис. єврейських дітей віком від 3 до 10 років. Згодом нацисти вивезли їх до Гереженівського лісу й там розстріляли. Усі тіла скинули в заздалегідь підготовлені ями.

Валентина Боюс перейнялася долею єврейської дівчини, адже й сама була мамою трьох дочок. Назвала її Дунею і переховувала у своєму будинку до кінця окупації регіону в березні 1944 р.

Після війни Бузя Лейбович емігрувала до США, але ніколи не забувала своєї рятівниці.

У 1997 р. Яд Вашем визнав Валентину Боюс Праведником народів світу.