Бугай Софія

Софія Бугай мешкала в с. Кадлубиська (нині – с. Лучківці) на Львівщині. Наприкінці червня 1941 р. німці окупували цю територію і в життя селян прийшли «нові порядки». 14-річна Софія на той час була хатньою робітницею в заможної жінки Марії Бітщан. Господиня довіряла дівчині, тож вирішила залучити її до рятування своїх друзів-євреїв.

Місцеве єврейське населення гітлерівці зганяли в м. Броди до гетто, яке створили восени 1941 р. Облаштували його на вул. Броварна і Солом’яна. Там утримували євреїв із міста й навколишніх сіл, загалом близько 12 тис. осіб. Перше вивезення відбулося 19 вересня 1942 р. За різними даними, від 2 тис. до 4,5 тис. осіб зібрали того дня на ринковій площі в центрі міста й відправили до табору смерті Белжець. Друга акція виселення відбулася 2 листопада 1942 р., тоді до Белжеця вивезли групу із 2,5–3 тис. євреїв, у якій опинилися також члени юденрату та службовці єврейської поліції.

Від грудня 1942 р. гетто було обгороджене колючим дротом. На двох вулицях усе ще мешкало близько 4 тис. євреїв із м. Броди та навколишніх сіл і містечок. Будь-які контакти місцевих із євреями в гетто були категорично заборонені. Та Марії Бітщан вдалося підкупити охоронця й улаштувати втечу своїм друзям: лікарю Хаїмові Вайсу, його дружині Ривці й доньці Естер. Утікачі переховувалися в Маріїному будинку майже два роки, і весь той час ними опікувалася Софія Бугай. В одній із кімнат дівчина запропонувала Вайсам облаштувати сховок – зняти кілька дощок із підлоги, щоб крізь вузьку щілину можна було пробратися до маленького підвального приміщення. Дірку в підлозі накрили доріжкою і замаскували ліжком. У цьому укритті єврейська родина перебувала до вигнання гітлерівців. Після війни Хаїм та Ривка оселились у Польщі, а донька Естер Натан після заміжжя емігрувала до Ізраїлю. Згодом урятовані намагалися розшукати своїх рятівниць, але дізналися, що будинок Марії Бітщан згорів, а її доля невідома.

У 1991 р. Яд Вашем визнав Софію Бугай Праведником народів світу.

/