Бугаї Василь, Марина, Анастасія, Марія та Катерина

Василь та Марина Бугаї проживали в м. Конотоп на Сумщині. Напередодні німецько-радянської війни разом із ними мешкали дорослі доньки Анастасія, Марія та Катерина.

3 вересня 1941 р. місто окупували німецькі війська. Кілька місяців потому до родини Бугаїв звернулася знайома – Пелагея Фельдман. Її чоловік-єврей від перших днів війни був на фронті, а вона залишилася в окупованому місті з трирічним сином Марком. Коли почалися переслідування єврейського населення, Пелагея, тривожачись, що її напівкровного хлопчика хтось викаже нацистам, стала шукати для нього безпечне місце. Василь та Марина погодились урятувати малого й на горищі своєї оселі обладнали сховок. Постійно утримувати Марка там було важко, дитина сумувала за мамою. Пелагея кілька разів навідала сина, але Василь попросив жінку не ходити, щоб у сусідів не закрадалися підозри. Чоловік пообіцяв докласти всіх зусиль, щоб урятувати хлопчика. Пелагея дослухалася до його поради й виїхала з міста до родичів.

Упродовж окупації маленьким євреєм опікувалися Василеві доньки – годували, забавляли, прагнули хоч якось його розрадити. Увечері виводили на свіже повітря. Малюк швидко звик до нової родини.

Пелагея не бачила сина півтора року і змогла забрати його лише у вересні 1943 р., коли з м. Конотоп було вигнано гітлерівців. Після війни Фельдмани підтримували дружбу з Бугаями й завжди дякували за порятунок сина.

У 2001 р. Яд Вашем визнав Василя й Марину Бугаїв та їхніх дочок Анастасію, Марію і Катерину Праведниками народів світу.

/