Букси Микола та Михайлина

Микола та Михайлина Букси проживали в с. Ясенів на Львівщині, виховували десятьох дітей. Під час Голокосту прихистили в своїй оселі переслідуваних євреїв, урятувавши їм життя.

До війни в с. Ясенів налічувалося сім єврейських родин. Серед них було подружжя Зандбергів із донькою та двома синами. Родина займалася сільським господарством, торгувала хутром. Окупанти конфіскували її землю, а згодом під час обшуку в будинку вбили батька – Еліезера. Мати Фейга з меншими дітьми Ханною та Мордхеєм устигла втекти. Старшого, 20-річного Адама, не було вдома. Він працював на вугільних шахтах зі своїм дядьком Сімхою. Коли серед робітників почали ширитися чутки, що євреїв відправлятимуть у гетто до сусіднього м. Броди, вони удвох спробували втекти, але їм не пощастило. Пізніше хлопцю таки вдалося пробратися на волю й приєднатися до своєї матері та брата із сестрою, які переховувалися на обійсті родини Миколи та Михайлини Букс. Часи були важкі – українське подружжя з десятьма дітьми жило впроголодь. Та все-таки знаходило можливості впродовж року ділилися їжею з євреями.

Після вигнання гітлерівців із регіону Адам приєднався до Червоної армії, а Фейга з молодшими дітьми залишилася в селі. Згодом вона загинула за нез’ясованих обставин. У 1948 р. Адам із братом та сестрою переїхав до Польщі, а потім до Ізраїлю. Зв’язок із Буксами втратився на десятиліття. І лише у 2004 р. Мордхей Зандберг відвідав рідне село й відшукав дітей своїх рятівників. Декого з них – дуже добре пам’ятав, адже був їхнім однолітком.

У 2011 р. Яд Вашем визнав Миколу й Михайлину Букс Праведниками народів світу.

/