Білик Софія, Майкоси Григорій та Анна

Софія Білик жила в с. Тарасівка Вінницького району. Працювала вдома швачкою, виховувала трьох синів. Територія Вінницької області була під нацистською окупацією від другої половини липня 1941 р. до жовтня 1944 р. Вінницький район став частиною райхскомісаріату «Україна». Окупаційна влада створювала гетто, куди спочатку переселяла євреїв із довколишніх містечок та сіл, а потім учиняла масові розправи. Тульчинська земля зберігає пам’ять про безліч єврейських родин, які стали жертвами Голокосту. Печера – мальовниче село над Бугом – стала для євреїв справжнім пеклом, адже саме там було створено концентраційний табір «Мертва петля» (грудень 1941 р.). Від 7 грудня 1941 р. до концтабору в с. Печера було вивезено більшість єврейського населення м. Тульчин. Чоловіки, жінки, діти, люди похилого віку йшли пішки засніженими польовими дорогами, тримаючи в руках клунки з їжею та одягом, а хтось ніс на руках малюків. У таборі ув’язнені євреї перебували в нелюдських умовах. Щоб вижити, вони часто намагалися вислизнути з-під огорожі й пропонували виконати будь-які роботи в навколишніх селах в обмін на їжу. Так Зінаїда Фломіна та її дочка Анна дісталися до обійстя Софії Білик.

Зінаїда допомагала Софії шити одяг, за це вони отримували хліб та варену картоплю. Пізніше Зінаїда згадувала, що інші селяни теж давали їм хліба, але тільки Софія, попри загрозу її власному життю, дозволила двом єврейкам ночувати у своєму домі. Восени 1943 р. Фломіни вирішили втекти з табору. Від с. Тарасівка, яке вважали надто небезпечним, адже німці та румуни часто обшукували його, вони рушили в протилежному напрямі.

Після тривалого походу – досягнули с. Івонівці, де знайшли роботу в Григорія Майкосb та його дружини Анни. Дізнавшись, що їхні працівники – євреї, Майкоси їх не виказали, а почали вдавати, ніби Зінаїда з дочкою їм родичі. Коли в селі відбувались обшуки, Зінаїда й Анна ховались у надійному місці.

Коли Червона армія вигнала нацистів із регіону, у концтаборі в с. Печера залишалося близько 400 в’язнів, яких німці не встигли розстріляти. Після війни Зінаїда та Анна емігрували до США.

/

21 липня 1997 р. Яд Вашем визнав Софію Білик, а також Григорія та Анну Майкос Праведниками народів світу.