Васильцови Марія та Андрій

Андрій та Марія Васильцови жили в м. Тальне на Київщині (нині –Звенигородський район Черкаської області). Чоловік працював водієм. У подружжя не було дітей. Майже половину населення напередодні Другої світової війни в містечку становили євреї. З багатьма їхніми родинами Васильцови підтримували дружні стосунки.

З початком війни для євреїв настали скрутні часи. 16 серпня 1941 р., невдовзі після того, як німці окупували м. Тальне, під приводом обов’язкової реєстрації їм наказали зібратися на площі, а потім погнали в бік сусіднього с. Білашки й розстріляли. Упродовж 16–18 серпня 1941 р. в тамтешніх ровах було страчено близько 2800 осіб. Ще майже 1600 – убили в м. Тальне. А загалом за роки окупації на території краю євреїв загинуло понад 5 тис.

Серед тих, кого влітку 1941 р. відправили до ровів, була родина Капітовських. Васильцови упізнали їх поміж етапованих і зуміли сховати у своєму домі Анну Капітовську (згодом – Фроянченко).

Через кілька днів до Марії підійшла знайома із с. Білашки й розповіла їй про дворічну, очевидно, єврейську дівчинку, яку знайшла напівживою рано-вранці після розправи біля ровів. Марія запропонувала привести дитину до їхнього будинку – вирішила нею заопікуватися. Коли жінка прийшла з малою, Марія впізнала в тій Ніну Левенберг, доньку своїх друзів Цилі Заславської та Бенціона Левенберга. Із початком німецько-радянської війни Бенціона мобілізували до Червоної армії. Після німецької окупації регіону зв’язок із ним обірвався. Циля загинула 16 серпня 1941 р. Отож бездітні Васильцови вирішили виховувати Ніну й піклуватися про неї як про рідну до повернення батька з фронту. Із міркувань безпеки її ім’я змінили на Ольга і стали казати сусідам, що вона українська сирота. Не кожен повірив у цю історію, а деякі навіть знали правду про дівчинку, але на Васильцових окупантам не доніс ніхто. Після переїзду дитини, щоб не наражати їхню родину на небезпеку, Анна Капітовська покинула дім Васильцових, а пізніше поїхала з міста й пережила війну під вигаданим ім’ям.

Після вигнання з м. Тальне німецьких військ, у березні 1944 р., бабуся Ніни (Ольги) Хана Левенберг, її тітка й дядько по батьковій лінії повернулися з евакуації і зв’язалися з Васильцовими. Оскільки Бенціон загинув на фронті, вони вирішили не розлучати його дитину з рятівниками. У 1945 р. Марія та Андрій Васильцови офіційно усиновили її. Після повноліття Ольга залишилася в Україні. Вона вважала Васильцових своїми батьками й водночас підтримувала тісний контакт із єврейськими родичами. За їхнім клопотанням у 1994 р. Марії Васильцовій присвоєно звання «Праведник народів світу». Через шість років цього звання був удостоєний і Андрій Васильцов.

/