Ващенко Зінаїда та  Зелінська (Ващенко) Людмила

Людмила Зелінська навчалася в педінституті в м. Орджонікідзе (нині – м. Владикавказ, РФ) на Північному Кавказі. Там вона познайомилася з Цілею Березовською, яка приїхала здобувати освіту з півдня України. Ділячи кімнату в студентському гуртожитку, вони стали близькими подругами.

Ще до початку війни Людмила здобула диплом і влаштувалася на роботу вчителькою російської мови в с. Малий Урух Північно-Осетинської АРСР (нині – РФ). Там до неї приєдналася мати – Зінаїда Ващенко.

Цілі залишалося навчатися ще рік в інституті, коли німецькі війська дійшли до м. Орджонікідзе. 31 жовтня 1941 р. вона вирішила втікати і прийшла до будинку Людмили. Подруга її прийняла й отримала в місцевої влади для неї документи з російським прізвищем, запевнивши, що Березовська – її двоюрідна сестра, яка втратила документи. Невдовзі, після окупації нацистами регіону, трьох жінок вислали із села. Вони прибули до м. Маріуполь, де влаштувалися прибиральницями у військовий госпіталь. Через певний час їх разом з усім персоналом відправили до м. Болград на Одещині, ближче до румунського кордону. Там вони й дочекалися приходу Червоної армії 24 серпня 1944 р. Упродовж війни донька й мати пережили багато небезпечних ситуацій, захищаючи Цілю Березовську.

Після війни врятована знайшла своїх уцілілих родичів і переїхала до них, однак завжди підтримувала дружні стосунки з рятівницями. Ціля Березовська (тоді вже Корсунська) померла в 1956 р. Її донька Маша, яка пізніше емігрувала до Ізраїлю, продовжила спілкування з Людмилою.

/

24 жовтня 1995 р. Яд Вашем удостоїв Людмилу Зелінську та її матір Зінаїду Ващенко почесного звання «Праведник народів світу».