Веселовська Єлизавета, Зайці Кіндрат і Василина

Єлизавета Веселовська з чоловіком та двома синами проживала в с. Новофастів на Вінниччині, працювала водієм вантажівки в місцевому колгоспі. З початком німецько-радянської війни чоловіка мобілізували на фронт, а вже 21 липня 1941 р. до села зайшли гітлерівські війська. Невдовзі єврейське населення почало зазнавати гонінь: цілими родинами його виселяли з домівок, змушуючи жити в бараках, використовували на примусових роботах.

Єлизавета, незважаючи на небезпеку, допомагала своїм єврейським друзям. Від серпня 1941 р. в її будинку раз по раз переховувалися члени родин Розенталів, Любарських та Бірбраєрів.

Наприкінці травня 1942 р. євреям c. Новофастів було наказано зібратися на центральній площі, нібито для переселення до гетто в містечко Погребище. Малка Розенталь попросила Єлизавету заховати в себе двох своїх синів: 14-річного Данила та 15-річного Леоніда, а сама за наказом окупаційної влади пішла на площу. За кілька днів усі, хто з’явився на вказане місце збору, були розстріляні.

До настання морозів обидва хлопчики переховувались у землянці поруч із будинком Єлизавети. Потім вона передала їх під опіку своїх сусідів Кіндрата й Василини Зайців, які облаштували їм зимовий сховок на своєму обійсті. Та на родину хтось доніс, і місцевий староста прийшов з обшуком. На щастя, схованку він не виявив, але попередив про наслідки переховування євреїв. Улітку 1943 р. Кіндрат переправив братів Розенталів до своїх родичів на Київщину. Там вони прожили до вигнання гітлерівців, а через рік повернулися до с. Новофастів. Данило й Леонід залишилися мешкати в Кіндрата й Василини, називаючи їх своїми другими батьками.

У 1996 р. Яд Вашем визнав Єлизавету Веселовську, Кіндрата й Василину Зайців Праведниками народів світу.

/