Власенки Яків і Тетяна

Яків і Тетяна Власенки проживали в с-щі Брацлав на Вінниччині. Подружжя виховувало двох доньок. Яків працював інструктором в автошколі. Напередодні німецько-радянської війни туди на роботу влаштувався також Михайло Купершмідт. Чоловіки потоваришували, а згодом стали дружити і їхні родини.

Почалася війна. Німецькі війська окупували регіон 22 липня 1941 р., але надовго там не затрималися. Уже 30 липня населений пункт було передано під владу румунської окупаційної адміністрації. Вона почала мобілізовувати єврейське населення на прибирання вулиць, будівельні роботи тощо.

У вересні євреїв переселили до гетто. Опинилась у ньому й родина Купершмідтів. Власенки всіляко підтримували своїх приятелів, передавали харчі, воду, все необхідне. Але потім стало ще гірше. У грудні місцевих євреїв перевели до концтабору в с. Печера, що за 10 км від с-ща Брацлав. Умови тамтешні були жахливі, в’язні щодня помирали від голоду та хвороб.

Яків наважився врятувати родину товариша. Налагодив зв’язок з одним із охоронців табору, і той за хабар випустив уночі Михайла, його дружину Рахель та сина Романа. Утеча виявилася успішною, тож до закінчення окупації євреї переховувались у Власенків.

У 2003 р. Яд Вашем визнав Якова й Тетяну Власенків Праведниками народів світу.

/