Внук Мар’ян

Мар’ян, народжений у 1906 р. в польському містечку Пшедбуж, був одним із шістьох синів Яна та Леокадії Внуків. У хлопця з дитинства проявився талант до ліплення, що визначило його дальшу художню освіту й професію скульптора. По закінченні Варшавської академії мистецтв у 1933 р. Мар’ян переїхав до м. Львів, де наступне десятиліття працював у Інституті образотворчого мистецтва.

Після нацистської окупації міста разом із дружиною Юзефою долучився до допомоги євреям із мистецького середовища. Чимало його колег-скульпторів наприкінці року опинилося в гетто. У 1943 р. львівське помешкання подружжя Внуків стало осередком діяльності «Жеґоти» – Ради допомоги євреям, яка діяла від імені польського уряду в еміграції.

«Хороші умови нашого приміщення з виходом на дах через горище, дали нам змогу створити контактний пункт "Жеґоти". З варшавського штабу до нас приїхали Марек Арчинський, Ева Вонсович і Пшемислав Оґродзінський. Вони привезли різні документи, надіслані з Лондона, й заснували львівську філію "Жеґоти". У кожного з нас була своя роль, спочатку моє завдання полягало в тому, щоб підготувати документи, поки що для співвітчизників-євреїв, які могли зазнати облав та обшуків кожної миті. Так Нахт став Самборським, Стренґ – Влодарським, Герман – Чермаком, багато інших теж шукали справжні записи по різних парафіях і готували біографії. Мар’ян шукав підходящі квартири навколо Львова, а також проводив обстеження місцевості й разом зі Сташеком Тейсейром налагоджував контакти з різними парафіями, де Сташек розписував церкви до війни, щоб прилаштувати дітей у сім’ях, які дадуть згоду. Гроші на це виділила Рада. Пшемислав Огродзінський, який був скарбником, приніс їх, і ми сховали їх у скриню на горищі. Мар’ян і Сташек також їздили в гетто до своїх довоєнних друзів та їхніх родин…». Зі спогадів Юзефи Внук

Серед урятованих колег-євреїв: Януш і Ядвіґа Стшалецькі та Марія Яроховська, яким улаштували втечу з гетто, художники Йонаш Штерн і Артур Нахт. Йонаша перебраним у гуцульський одяг відправили до Румунії, Артура переховували на околицях м. Варшава як Стефана Самборського, а в 1956 р. він офіційно змінив своє ім’я на Стефан Артур Нахт-Самборський.

Про діяльність львівського осередку «Жеґоти» окупанти дізналися з доносу приблизно через рік. Внукам довелося покинути м. Львів.

«Крах спіткав нас у травні 1944 р. Ми отримали наказ негайно покинути квартиру і сховатися, бо адреса вже розкрита…». Зі спогадів Юзефи Внук

Подружжя продовжило свою подвижницьку роботу вже в м. Варшава, долучившись до Ради допомоги євреям. Невдовзі Мар’ян, потрапивши під облаву, був вивезений на роботи до Німеччини. Повернувся в червні 1945 р.

Після війни Мар’ян та Юзефа оселились у м. Гданськ. Згодом переїхали до м. Варшава, де Мар’ян працював ректором Академії мистецтв. Помер він у 1967 р.

У 2019 р. Яд Вашем визнав Мар’яна Внука Праведником народів світу.