Вовкотруби Григорій, Марія та Іван

Григорій та Марія Вовкотруби під час Другої Світової врятували від загибелі 10 євреїв. Їхній родині завдячують життям: Нафтула й Пепа Баум та їхня дочка Релька Пік, Елла Каннер, Анна (Нехама) Кремніцер, Арнольд (Анцель) Кремніцер, Давид Пік із матір’ю Цилею Шверц, Дора Циппер, Берта Шарф.

2 липня 1941 р. німецька армія окупувала м. Золочів на Тернопільщині (нині – Львівська область).

Друга світова в тих місцях почалася ще в 1939 р., коли радянські війська вступили в Західну Україну. Золочівський замок перетворився на криваву в’язницю. На початку липня 1941 р., коли Червона армія відступила, крайніми виявилися місцеві євреї: нацисти насаджували міф про «жидобільшовиків».

У золочівському погромі загинуло 3500 осіб. Серед небагатьох, хто вижив, були Арнольд Кремніцер, його дружина Анна (Нехама) і три їхні дочки: 19-річна Берта, 14-річна Дора й 11-річна Елла.

У серпні 1942 року містом пройшла чутка про майбутній погром, і Арнольд попросив свого знайомого Григорія Вовкотруба, жителя с. Копані, що за 3 км від м. Золочів, заховати його сім’ю.

Григорій та його дружина Марія, які жили в злиднях, погодилися дати притулок єврейській сім’ї, хоча ледве могли прогодувати себе й дітей. Вони викопали яму під сараєм, і євреї провели там кілька тижнів.

Дізнавшись, що місцевих євреїв, які вижили, зібрано в гетто м. Золочів, організоване 1 грудня 1942 р., і що ситуація там відносно спокійна, Арнольд Кремніцер із сім’єю покинув сховок.

Тільки-но він прийшов до гетто, як був схоплений і відправлений на примусові роботи. Дружина й діти залишилися за колючим дротом. Вовкотруби часто перекидали їм пакунки з їжею через паркан.

2 квітня 1943 р. почалася ліквідація гетто. Анні з дочками пощастило втекти. Вони дісталися до місця, де працював Арнольд, і всі разом повернулися до Вовкотрубів. Ті, незважаючи на величезний ризик, знову сховали їх у сараї.

Григорій та Марія дбали про п’ятьох єврейських утікачів аж до самого вигнання нацистів із краю 18 липня 1944 р. Григорій та його дружина допомагали також іншим євреям м. Золочів і околиць, забезпечуючи їжею, надаючи притулок.

Після війни врятовані сестри Кремніцер покинули Україну. Елла (в заміжжі – Каннер) і Дора (в заміжжі – Циппер) переїхали до США, а Берта (в заміжжі – Шарф) – до Канади. Багато років вони підтримували зв’язок із рятівниками та їхніми дітьми.

12 вересня 1993 р. Яд Вашем удостоїв Григорія Вовкотруба та його дружину Марію звання «Праведник народів світу».

Син Вовкотрубів Іван допомагав батькам рятувати євреїв: переховував їх, носив їжу. У матеріалах Яд Вашем є багато прикладів, коли сім’ї Праведників народів cвіту в роки Голокосту взагалі не казали своїм дітям, що в будинку хтось ховається, бо ж дитина могла проговоритися в школі або на вулиці й це обернулося б загибеллю і євреїв, і їхніх рятівників. Тому дітлахам часто казали, ніби в підвалі чи на горищі живе домовик або привид, – щоб, почувши шарудіння, вони лякались і не йшли туди. Та Іван знав усе, що діялося навколо.

Іван Вовкотруб у 2018 р. визнаний Праведником України: його життям ризикували при здійсненні порятунку.