Возняки Макар, Єва, Олександра, Надія та Гапка

Під час нацистської окупації удівець Макар Возняк проживав на хуторі неподалік с. Тойкут, що за 15 км від м. Ковель, із чотирма доньками: Євою (на 1941 р. їй було 18 років), Олександрою (16), Надією (12) та Гапкою (10 років). Із ними мешкала також Макарова мати.

Під час війни на Волині з’явилося чимало євреїв, які від 1939 р. їхали з Польщі, рятуючись від знищення. У маленькому селі опинились фармацевт Елі Блюменкранц та його сестра Сара. Елі влаштувався на роботу до місцевого медпункту. Улітку 1942 р., коли в м. Ковель почалися масові вбивства євреїв, брат із сестрою попросили прихистку в Макара Возняка. Чоловік погодивсь, але попередив, що він та його доньки й самі ледь зводять кінці з кінцями. Згодом до них приєдналися кузина Галя Ейбужиц, яка була дочкою їхнього дядька Хиля, та місцевий єврей на прізвище Зуреф. Усі четверо впродовж серпня 1942 р. – лютого 1944 р. переховувалися в сіннику та в земляному погребі. Жили впроголодь, але у відносній безпеці.

Якось напередодні Різдва Макарові вдалося роздобути мішок картоплі. Його мати щовечора спускалась у погріб із чавуном звареної гарячої страви. Усі доньки Возняка опікувалися євреями й інколи за компанію залишалися на ніч у сховку.

У 1945 р. всі четверо врятованих виїхали з України, але й надалі підтримували зв’язок зі своїм доброчинцем – до його смерті в 1960-х рр.

У 1984 р. Яд Вашем визнав Макара Возняка та його доньок Єву, Олександру, Надю й Гапку Праведниками народів світу.

/