Ворони Олена та Дем'ян

Олена Ворона та її чоловік Дем’ян були жителями с. Хоростків (нині – м. Хоростків) на Тернопільщині. У 1920-х рр. Олена працювала нянькою в родині євреїв Фінків. Доглядала за їхньою донькою Фанею, 1922 р. н. На початку липня 1941 р. ці території окупували німці. Згодом Фінків, як і всіх місцевих євреїв, було переселено в гетто, організоване у грудні 1942 р. в містечку Копичинці.

Там перебувало близько 6 тис. жителів Чорткова, Товстого та інших містечок. Територію було обгороджено дерев’яним парканом. В’язнів утримували в жахливих антисанітарних умовах, морили голодом, виділяючи на день 150–200 г сурогатного хліба. Усіх посилали на важкі фізичні роботи (ремонт доріг, заготівлю дров та лісоматеріалів), а подеколи під виглядом виїзду на працю по 200–300 осіб везли розстрілювати до Копичинецького лісу. Протягом 1942 р. – на початку 1943 р. було проведено шість таких акцій. Загалом нацисти стратили 4–6 тис. євреїв. Ті, хто залишився живий, переховувались у підвалах та на горищах. Під час облав розстріли влаштовували на вулицях і в помешканнях. Частину єврейського населення відправили ешелонами до концтабору Белжець.

У червні 1943 р. Олена Ворона почула, що гетто незабаром ліквідують. Побоюючись за життя Фані, вона пройшла 16 км пішки, щоб забрати звідтіля дівчинку. На щастя, знайшла свою вихованку живою і тієї-таки ночі допомогла їй утекти. Потім відвела її до себе додому й, порадившись із чоловіком Дем’яном, сховала на горищі. Грошей, які заробляли Ворони, насилу вистачало на них самих.

Попри всі труднощі, коли в листопаді 1943 р. на порозі їхнього будинку з’явилися сестри Кренкель – Єва (пізніше – Гальперіна) й Матильда, які народилися в тому самому селі, – Ворони не відмовили у прихистку й цим утікачкам. А вже як у січні 1944 р. прийшла подруга їхньої дочки Фаня Гольдхірш, також родом із Хоросткова, сестри Кренкель перебралися в дім до своїх колишніх сусідів – Станіслава й Кароліни Шевчук. Прийшовши до сховку, вони з подивом виявили там єврейських юнаків – своїх односельців Баруха (Бернарда) Штейна й Хоне Тенненбаума, які ховались у Шевчуків від листопада 1943 р. Матеріальне становище Станіслава й Кароліни було скрутне, їм насилу вдавалося дбати про своїх шістьох дітей і двох порятованих юнаків. Утім, вони взяли на себе турботу ще й про сестер Кренкель. Шевчуки допомагали своїм чотирьом єврейським підопічним аж до самого визволення – 23 березня 1944 р.

Відтак Станіслава Шевчука забрали на фронт, повернувся додому він у 1945 р. після серйозного поранення. Троє з чотирьох євреїв, яких переховувало подружжя, пізніше емігрували до Сполучених Штатів Америки. Хоне Тенненбаум помер від хвороби невдовзі після визволення. Фаня Фінк і Фаня Гольдхірш також пробули у Ворон аж до приходу Червоної армії. Пізніше обидві покинули Україну. Фаня Фінк (пізніше – Кіперман) переїхала до Ізраїлю.

30 листопада 1978 р. Яд Вашем удостоїв почесного звання «Праведник народів світу» Олену Ворону. 12 квітня 1994 р. – Дем’яна Ворону, Станіслава Шевчука й Кароліну Шевчук.