Вороніни Микола і Євдокія, доньки Ольга та Олена

Родина Вороніних – Микола, його дружина Євдокія та дві доньки-близнючки Олена й Ольга – жили в м. Кривий Ріг. На одній вулиці з ними проживала родина Шльонських – Ісак, Клара та троє їхніх дітей: Циля, Семен і Ольга. Коли розпочалася війна, Ісак Шльонський пішов добровольцем на фронт, де пізніше загинув.

14–15 серпня 1941 р. місто було окуповане гітлерівцями. Після початку переслідувань і знищення євреїв Вороніни запропонували допомогу Кларі Шльонській та її дітям. Відтоді діти Шльонських іноді разом, іноді окремо ночували у Вороніних. Одного разу вночі в січні 1942 р., коли 11-річна Оля Шльонська перебувала у Вороніних, в окрузі розпочалася облава на євреїв, у результаті якої Клару Шльонську та її дітей, Цилю і Семена, спіймали і згодом вбили. Ольга залишилася у Вороніних, а їхні 17-річні доньки допомагали піклуватися про дівчинку.

Улітку 1942 р. обшуки почастішали та стали ретельнішими, тож Микола Воронін вирішив перемістити Ольгу в безпечніше місце. Він відвіз її до с. Хортиця, де влаштував на роботу нянею в родину місцевого старости.

Ось як про це пізніше згадувала Ольга:

«Вороніни переховували мене близько шести місяців. Але далі залишатися у них було небезпечно. Микола Іванович, батько Ольги і Олени, відвіз мене в Софіївський район у колгосп імені Червоної армії. Там мене прихистила і врятувала сім’я Григорія Максимовича Даниленка».

Жодна людина не здогадувалася про справжнє походження Ольги. Вона перебувала там до звільнення села від нацистів, а потім повернулася до м. Кривий Ріг.

8 лютого 1998 р. родину Вороніних удостоєно звання «Праведник народів світу».