Гартнери Іван, Олена та Василь

Іван та Олена Гартнери жили в с. Порошково за 40 км від м. Ужгород. Виховували п’ятьох дітей. Працюючи лісником, Іван раз по раз зустрічався з Габором Мермельштейном, менеджером вантажного парку. Той, також одружений, мав сина Томаша, який народився в 1937 р.

У березні 1939 р. край окупували угорські війська. Габора Мермельштейна мобілізували до трудового батальйону. Через п’ять років, 15 квітня 1944 р., він утік і повернувся у своє село. Мермельштейн розумів, що жити на окупованій території небезпечно, тож хотів забрати родину й піти в ліси, спорудивши там бункер. Дружина була на той час тяжкохвора й не могла здійснити тривалу подорож, тож Габор вирішив спочатку йти із сином, підготувати сховок, а затим повернутись і забрати її. У гущавині вони натрапили на місцевого лісника, який не лише не виказав їх окупантам, а й пообіцяв знайти того, хто їм допомагатиме. Він звернувся до свого тестя Івана Гартнера, і той почав носити Мермельштейнам пакунки з їжею. Роблячи це, Іван дуже ризикував, бо сусіди могли помітити його щотижневі «прогулянки» до лісу й здогадатися про їхню мету: ходили чутки, що в тутешніх лісах ховаються десятки євреїв. Подеколи продукти доставляв 16-річний Іванів син Василь. Розуміючи всю небезпечність ситуації, юнак пильно беріг таємницю: навіть мати, брати й сестри не знали про його та батькову допомогу втікачам.

Тільки-но закінчивши облаштування бункера, Габор повернувся в с. Порошково по дружину, але було запізно. Її разом з іншими євреями вивезли до табору смерті Аушвіц, де вона й загинула.

Із наближенням німецько-радянського фронту життя в лісі ставало ще небезпечнішим для євреїв, які там переховувалися. Тоді Іван Гартнер запропонував Мермельштейнам повернутися до села, і вони пристали на пропозицію приятеля. Лише після цього Іван розповів своїй дружині Олені, що вже кілька місяців опікується єврейською сім’єю. Разом вони приготували сховок на своєму сіннику. Гартнери робили все, що могли, щоб перебування євреїв там було максимально стерпним. Так тривало аж до вигнання гітлерівців у листопаді 1944 р. Відразу по завершенні війни Габор Мермельштейн із сином емігрував до Сполучених Штатів Америки, але й після того врятовані підтримували зв’язок із рятівниками впродовж багатьох років.

У 2002 р. Івана Гартнера визнано Праведником народів світу, у 2004 р. цього звання удостоєно Олену та Василя Гартнерів.

/