Гловацька Марія, Чернецькі Вікентій і Лідія, Чумак Павло

Гітлерівці окупували м. Проскурів (нині – м. Хмельницький) 7 липня 1941 р. Через кілька днів почалися розстріли євреїв. До Марії Гловацької звернулася її сусідка Ганна Фрейдзон. Жінка, якій пощастило втекти з розстрільної колони, шукала порятунку. Марія прихистила єврейку в своєму будинку, незважаючи на ризик теж бути страченою, а за кілька тижнів допомогла Ганні сісти на потяг до м. Жмеринка, яке перебувало під румунською окупацією. Там Ганна оселилася в гетто, познайомилася з місцевими євреями, які мали зв’язки з підпіллям. Один із підпільників, Вікентій Чернецький, який допомагав мешканцям гетто їжею та ліками, запропонував їй прихисток у своїй оселі: втікачка хворіла й потребувала особливого догляду. Вікентієва мати Лідія Чернецька погодилася доглядати за єврейкою, сусідам казала, що це дочка її двоюрідної сестри.

На жаль, хвороба Ганни прогресувала й жінка потребувала госпіталізації. Вікентій дістав для неї фальшиву метрику й улаштував до місцевої лікарні. Там пацієнтку навідував його товариш, підпільник Павло Чумак. Закохавшись у Ганну, він запропонував побратися. Молоді люди переїхали до с. Козачівка на Вінниччину й там жили до вигнання нацистів із регіону. Після війни офіційно одружилися й згодом емігрували до США.

У 1995 р. Яд Вашем визнав Марію Гловацьку, Вікентія і Лідію Чернецьких та Павла Чумака Праведниками народів світу.

/