Гнєзділова Раїса

Раїса Гнєзділова з двома синами проживала в м. Херсон. Її чоловік у перші дні німецько-радянської війни був мобілізований на фронт. За кілька місяців дружина отримала звістку про його загибель. Гітлерівська окупація міста розпочалася 19 серпня 1941 р. У вересні жінка стала свідком примусового переселення євреїв до гетто, яке нацисти організували неподалік Панкратівського мосту.

Напередодні німецького вторгнення в м. Херсон проживало 16 тис. євреїв. Майже відразу там було призначено юденрат, що мав реєструвати всіх своїх одноплемінників. Наказ військового губернатора міста зобов’язав євреїв носити на одязі шестикутні зірки: одну – на лівому боці грудей, іншу – на спині. Усі гроші та цінні речі вони мали здати тому ж таки юденратові. 29 серпня 1941 р. було розстріляно 100 євреїв та комуністів, а 6 вересня ще 110 євреїв, звинувачених у підпільній діяльності.

7 вересня 1941 р. херсонцям єврейського походження наказали переселитися до гетто. Опинились у ньому й Раїсині сусіди: Естер Мірочник із донькою Фаїною та п’ятирічною онукою Лідочкою. Фаїнин чоловік Петро Бабенко, повернувшись із роботи, дізнався, що родина вже в гетто. На його прохання Раїса наступного дня вирушила дізнатися про долю єврейок і передати їм найнеобхідніші речі та їжу.

Район гетто був обнесений колючим дротом, його охороняли вартові із собаками. Дітям від змішаних шлюбів, а також євреям, які прийняли християнство, дозволялося зустрічатися з їхніми родичами інших національностей. Раїса назвалася бабусею Лідочки Бабенко, тож змогла поговорити з Фаїною. Та розповіла, що серед невільників ходять чутки, ніби їх вивезуть до Палестини. Але 24 вересня німці почали їх знищувати. Фаїна зі своїми матір’ю та донькою була в першій колоні, яку повели на розстріл. Усе сталося так швидко, що вона не мала часу сконтактувати з чоловіком. Дорогою в Лідочки розв’язався шнурок, і мати зупинилася його зав’язати. І раптом відчула, що хтось потягнув її та дитину з колони. Відтак вони опинилися за спинами натовпу, що спостерігав за всім, що там коїлося. Якийсь незнайомець сказав Фаїні бігти. Налякана, з дитиною на руках, вона кинулась утікати й незчулась, як опинилася біля будинку Гнєзділових. Раїса заховала втікачок у льоху, а ввечері повідомила про все Петрові. Вони розуміли, що залишатися там із малям небезпечно, тож чоловік одразу почав шукати можливості вивезти родину. Друзі допомогли дістати для дружини паспорт на українське ім’я, відтак Бабенки невдовзі покинули м. Херсон і зупинилися в сільській місцевості, де їх ніхто не знав.

Після війни врятовані повернулися до своєї оселі й багато років дружили з родиною Гнєзділових.

У 2001 р. Яд Вашем визнав Раїсу Гнєзділову Праведником народів світу.