Голентюк Ганна, Щерби Михайло та Єфросинія

Ганна Голентюк проживала на хуторі неподалік с. Городок на Волині. З початком німецько-радянської війни її чоловіка мобілізували на фронт. Під час гітлерівської окупації села жінка допомагала переслідуваним євреям, які втікали з м. Луцьк.

Німецька окупаційна влада створила гетто в центрі міста наприкінці 1941 р. Там утримували під охороною близько 25 тис. осіб єврейського походження з м. Луцьк та навколишніх сіл. Невільників використовували на важких фізичних роботах. Будь-які контакти з місцевим неєврейським населенням заборонено було під загрозою розстрілу.

Луцькому шевцю Лазареві Шеєру вдалося втекти з гетто разом із дружиною та дітьми. Шукаючи порятунку на віддалених хуторах, вони випадково потрапили до оселі Ганни Голентюк. Місця для всіх у коморі не вистачало, тож Лазар попросив жінку заховати бодай доньок – Риву та Мір’ям. Ганна погодилася взяти до себе дівчаток-підлітків, а подружжя Шеєрів із сином відправила до свого брата Михайла Щерби, який із дружиною Єфросинією жив неподалік. Лазар шив місцевим селянам взуття, таким чином заробляючи на утримання своєї сім’ї.

Здавалося, що небезпека минула. Але восени 1942 р. селами й хуторами прокотились облави. Українських селян розстрілювали заодно з євреями, яких вони переховували. Разом із Лазарем та його родиною жертвою окупантів став і Михайло Щерба. Рива та Мір’ям Шеєр устигли втекти до лісу, і на момент обшуку Ганна була в оселі вже сама. Дівчата ховалися в навколишніх лісах до вигнання нацистів із регіону.

Після війни сестри перебралися до Польщі, а згодом виїхали до Ізраїлю. На підставі їхніх свідчень у 1995 р. Яд Вашем визнав Ганну Голентюк і Михайла та Єфросинію Щерб Праведниками народів світу.

/