Гоппе Леопольд, Гоппе (Рогальчук) Євдокія

Українка Євдокія Рогальчук та єврейка Євгенія Коломейська познайомились у 1937 р. під час навчання в Житомирській фельдшерсько-акушерській школі. За направленням дівчата приїхали на роботу до с. Суховоля. Євдокія працювала акушеркою, Євгенія – фельдшеркою. Невдовзі обидві вийшли заміж за місцевих чоловіків. Євдокія пов’язала життя зі шкільним учителем, німцем за національністю, Леопольдом Гоппе, а Євгенія стала дружиною українця Василя Ющенка. У 1939 р. в сім’ї Гоппе народився син Володимир, а за місяць до початку німецько-радянської війни – у травні 1941 р. поповнення вже було в обох родинах. Євдокія народила близнюків Леоніда й Олександра, Євгенія – Михайла. Проте остання насолодитися материнством не встигла. Уже восени 1941 р. вона отримала розпорядження окупаційної влади – з’явитися до пункту збору євреїв. Подружжя Гоппе переконало сусідів підписати документи про те, що Євгенія – полька. Місцеві селяни любили свою фельдшерку й без вагань підтвердили ці дані, а от чоловік Василь, злякавшись, покинув дружину та сина й утік із села.

Леопольд і Євдокія допомагали подрузі, а коли з’явилася реальна загроза її життю, вмовили залишити їм семимісячного Михайлика, а самій приєднатися до партизанського загону. Українсько-німецька родина впродовж двох років опікувалася єврейським хлопчиком. Грудного молока в Євдокії вистачало і на своїх близнюків, і на маленького гостя, щоб годувати всіх трьох до півторарічного віку.

Наприкінці 1943 р., коли лінія фронту наближалася до села, всі фольксдойче отримали наказ покинути регіон разом із німецькою армією. Леопольд і Євдокія змушені були залишити Михайлика сусідці Меланії Менівській, щоб Євгенія змогла забрати сина, а зі своїми дітьми вирушили на збірний пункт етнічних німців. Тут родину роз’єднали. Частини Червоної армії підійшли раніше, ніж вона евакуювалася. Леопольда заарештували і звинуватили у співпраці з ворогом: «Постановою особливих зборів НКВД від 01.07.1944 р. Гоппе Леопольд Августович, 1909 р. н., засуджений до 10 років в’язниці за статтею 54-1а КК УРСР (зрада Батьківщині). Чоловіка звинуватили в спробі переїхати до Німеччини та небажанні воювати в Червоній армії. Хоча він мав медичні довідки про недугу. Хворе серце Леопольда Гоппе не витримало допитів, він помер у в’язниці в 1945 р.

Після вигнання з регіону гітлерівців Євгенія повернулася до села і знайшла сина. Дружбу, яка зародилася в студентські роки, Євдокія та Євгенія підтримували протягом життя.

У 2002 р. Яд Вашем визнав Леопольда і Євдокію Гоппе Праведниками народів світу.

/