Горупаї Михайло та Олександра, Богачуки Матвій, Ганна й Тетяна

Михайло та Олександра Горупаї проживали в с. Пиків на Вінниччині. Під час нацистської окупації подружжя врятувало єврейську дівчину Хану Квашу. Вона була родом із м. Вінниця, в 1941 р. закінчила школу й збиралася вступати до інституту, але її планам здійснитися завадила війна.

Коли фронт наближався до Вінниччини, мати відправила Хану до тітки в с. Пиків, сподіваючись, що там буде безпечніше. Але все обернулося навпаки. 30 травня 1942 р. пиківських євреїв нацисти почали виганяти з домівок і розстрілювати. Тітка попросила літнє подружжя Горупаїв заховати Хану в своїй оселі. Михайло та Олександра погодилися й переховували дівчину кілька тижнів, незважаючи на постійні облави. Пізніше чоловік прилаштував єврейку до своїх друзів-євангелістів, які проживали неподалік. Хана, розуміючи, що наражає і себе, і своїх рятівників на небезпеку, вирішила тікати із села. Блукаючи, дісталася м. Хмільник, де зустріла родичів, і певний час проживала біля них.

Коли, в липні 1943 р. в місті почалися масові розстріли євреїв, Хана знову стала шукати порятунку в сільській місцевості. Згадала про родину євангелістів Богачуків у с. Янів, до яких їй радив звернутися Михайло Горупай. Матвій і Ганна перейнялися долею Хани, яка була одноліткою Тетяни, їхньої доньки. Дівчата швидко заприятелювали, і їхня дружба тривала довгі роки. Після війни Хана Кваша проживала в м. Хмільник, а пізніше емігрувала до Ізраїлю.

У 2001 р. Яд Вашем визнав Михайла та Олександру Горупаїв, Матвія і Ганну Богачуків та їхню доньку Тетяну Праведниками народів світу.

/