Гриценко Феодосія, Ізмалкова Надія та Віра

Сім’я Ізмалкових – Гриценків проживала в м. Київ, на вул. Толстого (під час окупації – вул. Шевченка). Батько сестер Іван Ізмалков був офіцером царської армії. У 1920-х рр. його репресували, відправили на Соловецькі о-ви. У 1935 р. він покинув сім’ю, щоб не наражати на небезпеку репресій. Невдовзі батьки розлучаються. Мати, Феодосія Гриценко, працювала у трамвайному депо водієм. Із Дорою Сагалович, яка проживала на розі вул. Саксаганського та Паньківської, Надія Ізмалкова дружила від шестирічного віку.

Перед початком німецької окупації сім’я Сагаловичів евакуюється. Дора, залучена до підпільної роботи, залишається в м. Київ, де навчається в інституті на медика. Працює в госпіталі, згодом потрапляє до партизанського загону, де стає перекладачкою. Згодом, повернувшись до столиці України, зустрічається із сестрами Ізмалковими, іноді мешкає в них. Дивом окупанти не розгледіли в Дорі єврейку.

Але повертатися додому було таки небезпечно. Надіїна та Вірина мати Феодосія Гриценко надала їй прихисток у себе в будинку. Дорі вдалося змінити документи: із «Сагалович» вона стала «Лович». Справжні документи заховала, а деякі особисті речі забрала з власної оселі, у чому їй допомогла Надія.

Розграбовані під час «безвладдя» крамниці, відсутність роботи, зменшення харчових запасів, обмін цінних речей на їжу – таким було м. Київ на початку німецької окупації. Дора та сестри Ізмалкови подорожували навколишніми селами у пошуках їжі та підробітку. Одного разу, в травні 1942 р., дівчата натрапили на облаву. Під час допиту Надія, яка знала німецьку, запевнила, що Дора їхня двоюрідна сестра. Відтак утрьох вони потрапили на примусові роботи до Німеччини...

У квітні 1945 р. їх визволили американські війська, потім сестер та Дору переправили в радянську зону окупації. Восени 1945 р. вони повернулися до м. Київ, у цьому їм допоміг двоюрідний брат Дори, який служив у 4-й повітряній армії. Для сестер повоєнний час став важким…

Надія працювала двірничкою, касиркою-рахівником (бухгалтером), секретарем держбанку, учителькою фізкультури. Згодом закінчила Інститут іноземних мов. Від 1965 р. викладала німецьку мову на курсах іноземних мов. Віра здобула вищу освіту в Інституті народного господарства.

Дора не мала проблем із документами, бо зберігся паспорт на справжнє ім’я. Згодом вона закінчила філологічний факультет Київського університету, викладала російську та німецьку мови. У 1990 р. емігрувала до Ізраїлю.

За ініціативою Дори Сагалович Феодосію Гриценко та її доньок удостоєно почесних звань «Праведник Бабиного Яру» (1992 р.) та «Праведник народів світу» (11 січня 1993 р.). За порятунок Дори Надію та Віру нагороджено орденами «За заслуги» III ст. (2005 р.).