Грубники Семен, Текля, Зінаїда та Михайло

Семен і Текля Грубники проживали в с. Караван на Харківщині. Під час німецької окупації регіону вони врятували від переслідувань єврея Аркадія Міркіна на прохання священника, який до закриття церкви радянською владою, мав у їхньому селі парафію.

Аркадій молодий, талановитий скрипаль, до війни працював у Харківському оперному театрі. Після 25 жовтня 1941 р. його життя різко змінилось. Уже в грудні окупаційна влада переселила тисячі міських євреїв у бараки одного з тракторних заводів. Опинився там і Аркадій. Через кілька тижнів його дружина Зіна, підкупивши охоронця, забрала музиканта з гетто й попросила свого батька, священника Івана Камишана, допомогти врятувати чоловіка.

Семен Грубник, відгукнувшись на прохання о. Івана, вивіз Аркадія з м. Харків до с. Караван. Спільно з дружиною Теклею облаштував для єврея укриття в себе в оселі. Переховували Аркадія вони також у своєї невістки Зінаїди, яка жила з трьома дітьми на хуторі біля села. Її 15-річний син Михайло намагався випитати на вулиці в однолітків інформацію про можливі облави чи обшуки, щоб убезпечити рідних.

Навесні 1942 р. німці почали надавати дозволи священникам проводити відправи в церквах, тож Іван Камишан повернувся з обласного центру до с. Караван і забрав зятя під свою опіку. До лютого 1943 р. Аркадій мешкав у церкві.

Після вигнання нацистів його мобілізували до Червоної армії. Лише після війни чоловік дізнався, що його батьки й молодша сестра стали жертвами Голокосту. У 1990 р. з родиною емігрував до Ізраїлю.

У 2002 р. Яд Вашем визнав Семена й Теклю Грубників, а також Зінаїду Грубник та її сина Михайла Праведниками народів світу.