Грінштат (Хліпітко) Марія

Полька Марія Хліпітко жила в м. Новоград-Волинський на Житомирщині. Рано втративши чоловіка, вона сама опікувалася літньою матір’ю Антоніною Добжанською та маленький сином Леонідом. Початок війни поставив родину на межу виживання. Заробітку жінки ледь вистачало, щоб прогодувати сім’ю, тож у вільний від роботи час вона ходила селами й міняла речі на харчі.

Одного разу Марія, подолавши понад 50 км, зайшла до с. Межиріч-Корецький (нині – с. Великі Межирічі Рівненської області). Там вона зустріла трьох сестер-єврейок: Соню, Риту й Женю. Окупація розпочалася порівняно недавно (і Новоград-Волинський, і це село німці зайняли на початку липня 1941 р.), однак і Марія, і сестри вже усвідомлювали загрозу, яка нависла над євреями. Жінка запевнила дівчат, що вони можуть у разі потреби розраховувати на її допомогу.

І така потреба з’явилася вже наприкінці 1941 р. Село Межиріч-Корецький увійшло до складу Ровенського гебіту, а м. Ровно (нині – м. Рівне) мало стати столицею райхскомісаріату «Україна». Тож увага до «єврейського питання» на прилеглих територіях була особливо пильною.

На початок війни в с. Межиріч-Корецький мешкало близько 3 тис. євреїв, переважно ремісників та власників крамничок. Воно до того ж було одним із центрів хасидизму ще у XVIII ст. Один із найвпливовіших діячів цього руху, наступник засновника хасидизму Баал Шем-Това рабі Магід Дов Бер навіть був відомий свого часу як Магід із Межиріча.

Нацистська окупація стала найтрагічнішою сторінкою в історії єврейської громади. Усі євреї села й околиць були поставлені на облік і мусили носити на одязі жовті зірки Давида. Протягом перших тижнів та місяців окупації євреї ще могли жити у власних домівках, але вже й тоді не були захищені від погромів та грабунку. Нацисти залучали євреїв до важких робіт, як-от будівництво, розчищення завалів, прибирання вулиць.

Першу акцію масового знищення гітлерівці провели 22 травня 1942 р. Тоді близько 1 тис. євреїв із с. Межиріч-Корецький вивезли до піщаного кар’єру поблизу с. Дивень і розстріляли. Невдовзі після цього в селі було створене гетто, де утримували ще 800–900 в’язнів. Майже всіх їх теж розстріляли – в жовтні 1942 р., під час ліквідації Межиріцького гетто.

Сестри Соня, Рита й Женя згадали про Маріїну обіцянку допомогти. У жовтні 1942 р., після ліквідації гетто, вони втекли до м. Новоград-Волинський. Марія і Антоніна не вагаючись надали їм притулок на горищі. Тоді жінки вже переховували й червоноармійця Авраама Грінштата, який утік із німецького полону. Марія, її мати й син жили у скруті, постійно ризикуючи, що хтось їх викриє. Та коли в них попросили притулку ще й два утікачі з Новоград-Волинського гетто, Гехман та Ісак Кілікіївський, вони не змогли відмовити.

Згодом Марії вдалося зв’язатися з одним із керівників підпільної групи, що діяла в тій місцевості. За його сприяння вона переправила Авраама Грінштата, Ісака Кілікіївського та Гехмана до партизанського загону.

Софія, Рита й Женя переховувались у домі Марії до початку січня 1944 р., коли Червона армія вибила з міста частини Вермахту.

Авраам Грінштат приєднався пішов на фронт і воював до закінчення війни в Європі. Улітку 1945 р. він повернувся до України й невдовзі одружився з Марією Хліпітко. У 1996 р. подружжя емігрувало до Ізраїлю.

14 травня 1997 р. Яд Вашем удостоїв Марію Грінштат (Хліпітко) звання «Праведник народів світу».