Гінкули Дем’ян, Ганна та В’ячеслав, Павняк Олександра, Балануца Клавдія

Нацисти окупували м. Миколаїв 16 серпня 1941 р. Перші розстріли євреїв відбувалися там упродовж 18–31 серпня. У звіті німецької комендатури від 31 серпня 1941 р. сказано, що це були перші 227 осіб, які не з’явилися на реєстрацію і закликали решту єврейського населення не підкорятися німецькій владі. Гітлерівці зібрали їх на околиці обласного центру, зігнали в підвал колишнього морського госпіталю й там знищили.

Маня Кушнір (Друкер) із семирічним сином Толею тоді гостювала в м. Миколаїв у чоловікових батьків Петра й Секлети Кушнірів. Їхати в евакуацію не наважилася, бо мала народжувати другу дитину. Коли в місті почалася паніка, Петро Кушнір домовився із сусідами Дем’яном та Ганною Гінкулами, щоб невістка-єврейка пожила в них. Гінкули обладнали для вагітної жінки із сином сховок у підвалі свого будинку. Наприкінці серпня вона привела на світ іще одного хлопчика. Упродовж чотирьох місяців жінка з двома дітьми переховувалася в українській родині. 16-річний син Гінкулів В’ячеслав багато часу проводив у підвалі свого будинку, допомагаючи Мані з хлопчиками. Новонароджене дитя потребувало насамперед маминої уваги, тож Славко більше опікувався його братиком Толею.

Наприкінці 1941 р., щоб полегшити становище Гінкулів, Петро Кушнір вирішив переправити старшого онука на інший берег р. Південний Буг до с. Стара Богданівка, де проживала його далека родичка Олександра Павняк. Жінка опікувалася єврейською дитиною до кінця окупації. Тим часом Маня з меншим дитям повернулася жити до батьків. Якось вона необачно вийшла в місто й потрапила під облаву. Петро встиг заховати малого онука, тож під час обшуку окупанти нічого не виявили. Два роки Михайлик ріс під опікою Клавдії Балануци. Жінка проживала з 10-річним сином і погодилася на прохання Петра Кушніра врятувати дитину. Петро домовився за гроші з місцевим поліцаєм, щоб дитя записали як молодшого сина Клавдії.

У березні 1944 р. Петро та Секлета Кушніри дізналися, що їхня невістка Маня загинула. У 1945 р. до них повернувся з фронту син. Обоє його врятованих дітей на той час жили з дідусем та бабусею.

У 1990-х рр. Анатолій і Михайло Кушніри емігрували до Ізраїлю. За їхніми свідченнями у 2002 р. Яд Вашем визнав Дем’яна, Ганну, В’ячеслава Гінкулів, Олександру Павняк та Клавдію Балануцу Праведниками народів світу.

/