Дардалевичі Йосип та Антоніна

Йосип та Антоніна Дардалевичі проживали в с-щі Романів (до 2003 р. – Дзержинськ) на Житомирщині. Подружжя мало восьмеро власних синів та дочок, а під час німецько-радянської війни без вагань прихистило ще й дев’яту, єврейську, дитину.

Селище було окуповане гітлерівцями 6 липня 1941 р. Масові розстріли євреїв відбувалися поза ним, зокрема в урочищі Пісковня, поблизу с. Голубин, де нині є братська могила та пам’ятна стела, встановлена в 1998 р.

Перший масовий розстріл відбувся 25 серпня 1941 р., наступний – 25 жовтня. Власне після нього старший син Дардалевичів Йосип приніс додому маленького хлопчика, якого знайшов у приміщенні цегельного заводу. Антоніна, розмотавши немовля, виявила, що воно пройшло обряд обрізання. Відразу розповіла чоловікові, адже знала, яке може бути покарання родині. На сімейній раді вирішили врятувати дитя. Переховувати нового члена сім’ї було дуже складно, бувало, що плач малого долинав на вулицю, тож невдовзі селищем пішли недобрі чутки. Антоніну викликали на допит, наказавши принести дитину із собою. Ситуацію несподівано врятував місцевий лікар Іван Трушкін. Після огляду він засвідчив, що ніякого обрізання не було, просто хлопчик має вроджену ваду – випадок рідкісний, але в медицині відомий. Антоніну з малюком відпустили додому, хоча люди й надалі говорили про його єврейське походження.

Після війни до родини Дардалевичів несподівано прийшли Семен та Зінаїда Поташники, стверджуючи, що хлопчик, якому на той час було майже три роки, – це їхній єдиний син Шейлик. Поташники пережили нацистську окупацію, переховуючись у лісах, згодом вступили до радянського партизанського загону. Вони знали від знайомих українців із селища про долю сина й були дуже вдячні українській родині за його порятунок.

У 2003 р. Яд Вашем визнав Йосипа та Антоніну Дардалевичів Праведниками народів світу.

/