Дарморози Іван та Любов, Баранецька Емілія

Іван та Любов Дарморози з трьома дітьми проживали в с. Чорна на Хмельниччині. Подружжя працювало в місцевому колгоспі.

Упродовж 1–17 липня 1941 р. регіон був окупований гітлерівськими військами. Уже наприкінці літа окупанти привезли до населеного пункту групу євреїв із с. Смотрич (нині – с-ще Смотрич Кам’янець-Подільського району) на сільськогосподарські роботи. Під час жнив Люба познайомилася з молодою єврейкою Сарою Бейтельман. Жінки потоваришували, і Сара поділилася трагічною історією своєї родини. Вона родом із м. Кам’янець-Подільський, у неї на очах гітлерівці розстріляли її батьків, сестер, братів і маленьких племінників, а їй того дня дивом пощастило уникнути розправи. Згодом опинилась у гетто м. Смотрич, а вже звідти була переправлена до с. Чорна. Як і решта євреїв, Сара усвідомлювала, що їх розстріляють при першій нагоді.

Люба перейнялася долею єврейки й, порадившись із чоловіком запропонувала їй прихисток у своїй оселі. Дарморози облаштували сховок на горищі хліва, але довго переховувати втікачку не змогли. Окупанти заарештували Любиного брата, запідозривши його в підпільній діяльності й почали обшуки в усіх родичів. Отож Дарморози відразу перевели Сару до своєї сусідки Емілії Баранецької. Жінка проживала в напіврозваленій хаті з двома дітьми, а чоловік був на фронті. Іван та Люба пообіцяли всі витрати, пов’язані з утриманням підопічної, взяти на себе. Емілія погодилася, бо жила дуже бідно й увесь час була на роботі в колгоспі, а Сара тим часом гляділа її дітей. Згодом Емілія привела додому ще одну єврейку – Сіму Капузо – й до кінця окупації переховувала вже двох осіб.

Після війни рятівники та врятовані підтримували дружні стосунки, а пізніше так само робили і їхні діти – навіть після еміграції до Ізраїлю.

У 2001 р. Яд Вашем визнав Івана й Любов Дарморозів та Емілію Баранецьку Праведниками народів світу.

/