Дорохова Дарина

Дарина Дорохова з чоловіком і трьома малолітніми дітьми: Леонідом, Анатолієм та Любою – проживала в с. Новоіванівка на Запоріжчині. 23 червня 1941 р. Миколу Дорохова призвали на фронт, і всі домашні обов’язки та догляд за дітьми лягли на плечі Дарини.

Запорізька область була окупована німецькими військами в жовтні 1941 р., і майже відразу потому гітлерівці заповзялися реалізовувати жорстоку політику щодо єврейської спільноти. Серія масових розстрілів у м. Запоріжжя розпочалася в січні 1942 р. Євреям обласного центру, вже традиційно, було наказано з’явитися на збірний пункт для «переселення до спеціальних таборів». На таких пунктах у них відбирали цінні речі та одяг, а відтак їх конвоювали на міські околиці, де на території радгоспу ім. Сталіна відбувалися розстріли. На початок квітня 1942 р. більшість євреїв м. Запоріжжя було знищено.

Якось навесні Дарина зустріла в селі немісцеву дівчинку, яка випрошувала щось поїсти. Дитина була брудна й виснажена. Жінка пожаліла її, привела додому, нагодувала й стала розпитувати. Гостя призналася, що вона єврейка Ліза Левіна і їй 14 років. Вона з родиною проживала в м. Запоріжжя, і коли в березні їх вели в колоні вулицями, мама наказала їй утікати. Відтоді, жебракуючи, дівчинка блукала селами. Що трапилося з батьками – не знала.

Дарина чула про кару за переховування євреїв, але сама була матір’ю, тож вигадала історію, ніби це племінниця її чоловіка – Ліда Дорохова. Поки батьки-медики на фронті, опікуватися небогою мусить вона. Цю легенду підтверджувала й сама Ліза всім сусідам та старості села.

Півтора року дівчинка прожила в родині Дорохових, допомагала по господарству, гляділа дітей. Під час обшуків у селі, які періодично влаштовували окупанти, ховалася в полях.

У вересні 1943 р. через с. Новоіванівка проходив фронт, тож Дарина зі своїми дітьми та Лізою мусила рятуватися від бойових дій за межами села. Повернувшись, вони побачили своє житло вщент зруйнованим. Ліза залишилася зі своєю рятівницею й допомагала обживатися в уцілілих господарських спорудах. У 1944 р. наважилася поїхати в м. Запоріжжя. Там дізналася, що з усієї родини не загинула лише вона.

Упродовж життя підтримувала тісні зв’язки з родиною Дорохових, вважаючи їх своєю другою сім’єю. Емігрувала до Ізраїлю.

У 2002 р. Яд Вашем визнав Дарину Дорохову Праведником народів світу.