Дячуки Олександр, Соломія та Павло, Оцалюк (Дячук) Марія

Олександр та Соломія Дячуки проживали в с. Свійчів на Волині. У родині зростало восьмеро дітей. Під час нацистської окупації старший син подружжя потрапив під облаву й опинився на примусових роботах у Німеччині.

У березні 1943 р. до Дячуків звернулася Гітель Табак. Жінка розповіла, що до війни мешкала зі своїми рідними в сусідньому смт Озютичі (нині – с. Озютичі Володимирського району Волинської області). Гітлерівці принесли в їхню сім’ю велике горе. Чоловіка вони вбили в перші дні окупації, а старшого сина – в жовтні 1942 р., коли той намагався втекти з гетто в смт Торчин (нині – с-ще Торчин Луцького району Волинської області), куди всіх озютицьких євреїв зігнали на початку року. Під час ліквідації гетто Гітель із молодшими дітьми Рейзл та Хаїмом утекла до лісу. Там вони пережили зиму 1942–1943 рр., жебракуючи в селян. Соломія перейнялася долею єврейської жінки й запропонувала їй іноді приходити по їжу. Через кілька днів Гітель повернулася до обійстя Дячуків разом із дітьми та двома євреями з смт Озютичі – Натаном Франкфуртом і Шимоном Грубером. Олександр із сином Павлом облаштували укриття в сіннику, де п’ятеро євреїв понад рік прожили на утриманні української родини.

Згодом по селу пішли чутки, що в Дячуків переховуються втікачі. Олександр узявся разом із Павлом та Марією копати нове укриття – яму під сараєм. Тож коли поліцаї прийшли з обшуком, євреї вже переселилися в надійний сховок, що був старанно замаскований.

Після війни врятовані емігрували до США та Ізраїлю. Вони завжди з вдячністю згадували своїх рятівників. І щойно з’явилася можливість – документально засвідчили подвиг українців.

У 2000 р. Яд Вашем визнав Праведниками народів світу Олександра й Соломію Дячуків та їхнього сина Павла, а в 2003 р. – доньку Марію Оцалюк (Дячук).

/