Дячук Одарка

Одарка Дячук проживала в с. Вахнівка на Вінниччині. Сама ростила трьох доньок – Ганну, Марію та Катерину. Її чоловік Степан загинув під час радянсько-фінляндської війни. По сусідству з Дячуками проживала єврейська родина Малярів. Євреї мали невеличкий млин – «круподерку». Їхніми послугами користувались як місцеві жителі, так і люди з навколишніх сіл – щоб змолоти гречку, пшеницю тощо. Улітку 1941 р., коли гітлерівці окупували місцевість, єврейська сім’я намагалася евакуюватись, але за селом вози з утікачами зупинили німці й наказали повернутися. Упродовж кількох тижнів життя в селі було відносно спокійним. Коли починались облави, Арон і Хая з дітьми Поліною, Вірою, Розою та Леонідом ховалися в льохах у сусідів. Згодом до них привезли п’ятирічну Раєчку – Аронову племінницю з м. Вінниця, яка дивом вижила після чергової «єврейської акції». Її батьків розстріляли.

Переховувати сімох осіб стало ще складніше. Але Одарка Дячук наважилася на цей крок. Вона пам’ятала щедрість Арона, коли на його млині працював її покійний чоловік. Жінка обладнала для Малярів сховок у старому сараї, де було багато сіна. Потрапити до укриття можна було лише крізь скирту соломи. Там євреї провели близько року. Узимку 1942 р. важко захворіла їхня старша донька, 19-річна Поліна. Урятувати дівчину без лікаря не вдалося. Її тихцем поховали просто в Одарчиному дворі. Щоб допомогти Одарці утримувати свою сім’ю, Арон почав вечорами підробляти в місцевих селян за харчі. Утім, поліцаї вистежили його й відвезли до с-ща Липовець, де розстріляли.

Не маючи надалі змоги утримувати всю сім’ю, Одарка почала шукати надійних людей, які погодилися б допомагати євреям. Найменшу, Раєчку Маляр, прихистило бездітне подружжя Дмитруків, 14-річну Розу взяли за хатню робітницю заможні селяни, 11-річний Льоня найнявся пастушком у сусідньому селі, а Хая з найменшою донькою Вірою залишилася біля Дячуків. Усі члени родини вижили й після вигнання нацистів із Вінниччини щасливо возз’єдналися.

Після війни Хая з дітьми перебралася до м. Вінниця. Певний час вони тісно спілкувалися з родиною своїх рятівників, навідували їх у селі. Потім зв’язок обірвався. Лише у 2007 р. онук Одарки Дячук розшукав Леоніда й Розу Малярів у Ізраїлі.

У 2008 р. Яд Вашем визнав Одарку Дячук Праведником народів світу.

/