Банк портретів / Збарах Зінаїда

Порятунок Леоніда Таслицького

Зінаїда Марківна Збарах перед війною жила у селі Любимівка Солонянського району Дніпропетровської області. Під час війни вона працювала прибиральницею у місцевій поліцейській дільниці і виховувала маленьку доньку.

У січні 1942 р. в дім до Зінаїди постукав 12-річний Леонід Таслицький, син її друзів з Дніпропетровська. Із сльозами на очах хлопчик розповів Зінаїді, що йому довелось пережити, починаючи з серпня 1941 року, коли його родина збиралася евакуюватися на схід.

«Під час повітряного нальоту на залізничний вокзал у Дніпропетровську він загубив свою родину. Коли євреїв повели на місце розстрілу, йому вдалося втекти. Протягом декількох місяців він ховався у родинах своїх шкільних друзів» Зі спогадів Зінаїди Збарах...

Пізніше німці посилили пошуки євреїв, і Льоня пішов з міста до знайомої батьків - Зінаїди Збарах. Вона переховувала хлопчика до звільнення Дніпропетровської області від нацистів. Весь цей час ні одна жива душа не знала, що українська жінка рятує єврейську дитину.

«Я жив у маленькому приміщенні у підвалі із замаскованим входом. Зінаїда відкривала його лише вечорами, щоби провітрити кімнату. Іноді вночі мені дозволялося вийти трохи розім’ятися" Зі спогадів Леоніда Таслицького...

Після звільнення Дніпропетровська 25 жовтня 1943 року Зінаїда перевезла хлопчика у місто додому. Через декілька тижнів Льоня отримав листа з Узбекистану, де говорилося про те, що його батьки уціліли у тому бомбардуванні на вокзалі, і їм вдалося виїхати на схід. Скоро вони повернулися у рідне місто, де їх чекав син.

Леонід та вся його родина були безмежно вдячні Зінаїді за все, що вона для них зробила. Сім’я Таслицьких продовжувала дружити з нею довгі роки. Пізніше Леонід Таслицький і вся його родина емірували до США.

8 серпня 1999 року Яд Вашем нагородив Зинаїду Збарах почесним званням «Праведник народів світу».

УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ВИВЧЕННЯ ГОЛОКОСТУ

м. Дніпро

  • fingerprintАртефакти
  • theatersВідео
  • subjectБібліотека
  • commentКоментарі