Каражова (Попова) Лідія

У 1933 р. Єлизавета Вайдман приїхала до м. Одеса вступати в університет. Уже студенткою познайомилася з Олександром Бондарем, офіцером-зв’язківцем Чорноморського флоту. У 1938 р. молоді люди одружились.

Із початком німецько-радянської війни Єлизавета відправила чоловіка на фронт і разом зі свекрухою Клеопатрою Федорівною намагалась евакуюватися. По дорозі жінки зупинились у м. Херсон, щоб забрати батьків Єлизавети. Тим часом нацисти впритул підійшли до міста й за кілька днів його окупували. 7 вересня 1941 р. Єлизавета з батьками змушена була переселитися до гетто, розміщеного на території навколо вул. Фурштадської та прилеглих вулиць. Під час масового розстрілу єврейського населення м. Херсон 24–25 вересня їй удалося врятуватися. Жінок, чоловіки яких не були євреями, та дітей від змішаних шлюбів залишили тоді живими. Щоб урятувати невістку, Клеопатра повертається з нею до м. Одеса. Але у своїй квартирі переховувати її побоюється, бо довіряє аж ніяк не всім сусідам.

Упродовж місяця Єлизавета мешкала на горищі напівзруйнованого будинку, а потім свекруха привела її в будинок своєї знайомої Лідії Попової, де Єлизавета провела рік. Та хтось із сусідів доніс окупаційній владі про незнайомку. Поліція провела обшук у Лідії, але єврейку не знайшла: Єлизавета встигла втекти. Господиню було сильно побито. Лідія Іллівна розуміла, що сусіди й надалі пильно стежитимуть за її домівкою, тож переправила Єлизавету до своєї подруги Лідії Ігнатової. Дівчина залишалася там до кінця окупації. Допомагала господині трішки заробити, виготовляючи паперові квіти, якими люди прикрашали могили та ікони. Коли Лідія виходила з дому продавати квіти, Єлизавета доглядала її донечку.

Після війни Єлизавета отримала сповіщення про загибель чоловіка. Згодом вийшла заміж. У 1997 р. переїхала до Ізраїлю. Дружні зв’язки зі своїми рятівницями підтримувала завжди.

«…Я вдячна жінкам, які врятували мене від загибелі. Із Клеопатрою Федорівною я не розлучалась до її смерті. Вже немає Лідії Ігнатової… За порятунок гнаної єврейки прошу визнати Лідію Іллівну Каражову (Попову) Праведником народів світу. Вона врятувала мене, ризикуючи власним життям…». Зі спогадів Єлизавети Пелех (Вайдман)

29 квітня 2001 р. Яд Вашем удостоїв Лідію Каражову (Попову) звання «Праведник народів світу».