Карпишини Дмитро, Анеля та Богдан

Дмитро та Анеля Карпишини разом зі своїм 13-річним сином Богданом під час німецької окупації мешкали в с. Коцюбинці на Тернопільщині. У 1943 р. поблизу села гітлерівці організували трудовий табір, куди зігнали близько ста євреїв із сусіднього х. Ліски. Серед ув’язнених опинився давній товариш Дмитра Авраам Фест із дружиною та 17-річним сином Еліяху.

У листопаді 1943 р. подружжя Фестів розстріляли під час ліквідації табору, а їхньому синові дивом вдалось утекти й уникнути розправи. Хлопець звернувся по допомогу до Карпишиних. Попри небезпеку, українська родина прихистила підлітка на своєму обійсті. Упродовж п’яти місяців його переховували на горищі й у свинарнику. Син господарів Богдан став справжнім другом для Еліяху.

Після війни врятований емігрував до Ізраїлю. Зв’язок було втрачено майже на пів століття. Утім, щойно з’явилася можливість, Еліяху Фест приїхав до України. У 1992 р. в рідному селі зустрівся зі своїм другом Дмитром Карпишиним, який працював лікарем-терапевтом у смт Гусятин. На місці масового розстрілу вони встановили меморіальну плиту в пам’ять про батьків Еліяху та всіх євреїв, які загинули під час Голокосту.

/

У 1996 р. Яд Вашем визнав Дмитра, Анелю та Богдана Карпишиних Праведниками народів світу.