Банк портретів / Карпіка Майя Юріївна

Порятунок Ані

Ці спогади записані від Майї Юріївни Карпіки (у дівоцтві Туровської), чия родина в часи гітлерівської окупації допомогла вижити єврейській дівчинці Ані Фрейліх.

Наша оповідачка народилася 28 лютого 1928 року в селі Глинське Калинівського району Вінницької області. До окупації батько дівчинки працював учителем, мама була домогосподаркою. Під час війни родина мешкала в селі Корделівка, займалася сільським господарством.

«До війни ані я, ані мої батьки Аню не знали. А от у 1942 році, мабуть у травні, я точно не памя’таю, у нашому селі в колгоспних коровниках, німці створили табір для євреїв. Зранку їх виганяли на работу на аеродром, а на вечір приганяли. Бідні люди – молоді й старі були голодні. Мешканці нашого села, хто жив ближче (а наш будинок був поруч), носили їм їсти, допомагали, хто чим міг.» Записано зі спогадів Майї Юріївни Карпіки (у дівоцтві Туровської).

В один із днів мама дівчинки взяла варену картоплю, пляшку молока, шматок хліба і також пішла до табору. Жінка помітила Аню, яка сумно стояла осторонь від усіх. На другий день Майя пішла разом із мамою, а опісля вже щовечора носила Ані їжу. Додому мати з донькою поверталися зі сльозами на очах.

«Жаль було всіх, але Аню я особливо жаліла. Мені здавалося, що вона схожа на мою подругу. До війни я товаришувала з дівчинкою Інною, теж єврейкою, але вони встигли евакуюватися. Я з мамою почала вести розмову про те, що потрібно щось зробити, тому що Аню розстріляють разом із усіма. На нашій маленькій нараді мама, батько та я вирішили, що Аню потрібно рятувати.» Записано зі спогадів Майї Юріївни Карпіки (у дівоцтві Туровської).

Майя з мамою й далі ходили до Ані, навіть коли єврейський табір перевели в Калинівку. Ірина Олексіївна переконувала Аню, щоб вона за будь-якої нагоди тікала до Туровських. І одним зимовим вечором дівчинка таки прийшла до них. Здебільшого Аня сиділа на печі. У день, коли заходив хто-небудь із сусідів, вона боялася навіть чхнути або закашляти. На горищі, у сіні, для Ані вже було підготовлено місце, де можна було сховатися. Адже в будь-який час могли з’явитися нацисти. На свіже повітря маленьку гостю виводили лише вночі. У родині Туровських Аня прожила близько місяця Але коли в селі з’явилися гітлерівці, то небезпека для Ані лише посилилася. Мама Майї одягла дівчинку в свій одяг, дала вузлик з їжею та провела на околицю села. Аня пішла за адресою, яку дав дівчинці хтось із її знайомих. Про те, що Туровські рятували єврейську дівчинку, родичі та сусіди дізналися лише після закінчення війни.

«Лише через багато років по війні Аня знайшла мене. Я мешкала в Дніпропетровську, Аня-у Вінниці.  Батьків моїх уже не було серед живих. Ми стали листуватися та зустрічатися.» Записано зі спогадів Майї Юріївни Карпіки (у дівоцтві Туровської).

У 1999 р. родині Туровських було присвоєно почесне звання «Праведник народів світу»

м. Дніпро

УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ВИВЧЕННЯ ГОЛОКОСТУ

  • fingerprintАртефакти
  • theatersВідео
  • subjectБібліотека
  • commentКоментарі