Карпіка Майя

Ці спогади записані від Майї Юріївни Карпіки (у дівоцтві – Туровської), чия родина в часи гітлерівської окупації врятувала життя єврейській дівчинці Ані Фрейліх.

Майя народилася 28 лютого 1928 р. в с. Глинське (нині – Калинівського району Вінницької області). До окупації батько Юрій Теофілович був учителем, мама Ірина Олексіївна – домогосподаркою. Під час війни родина мешкала в с. Корделівка, займалася сільським господарством.

«До війни ані я, ані мої батьки Аню не знали. А от у 1942 р., мабуть, у травні, я точно не пам’ятаю, в нашому селі в колгоспних коровниках німці створили табір для євреїв. Зранку їх виганяли на работу на аеродром, а на вечір приганяли. Бідні люди – молоді й старі – були голодні. Мешканці нашого села, хто жив ближче (а наш будинок був поруч), носили їм їсти, допомагали хто чим міг». Зі спогадів Майї Карпіки (Туровської)

Одного дня мама дівчинки взяла варену картоплю, пляшку молока, шматок хліба й також вирушила до табору. Помітила Аню, яка сумно стояла осторонь усіх. На другий день Майя пішла разом із мамою, а потім уже щовечора носила Ані їжу. Додому мати з донькою поверталися в сльозах.

«Жаль було всіх, але Аню я особливо жаліла. Мені здавалося, що вона схожа на мою подругу. До війни я товаришувала з дівчинкою Інною, теж єврейкою, але вони встигли евакуюватися. Я з мамою почала вести розмову про те, що потрібно щось зробити, тому що Аню розстріляють разом із усіма. На нашій маленькій нараді мама, батько та я вирішили, що Аню потрібно рятувати». Зі спогадів Майї Карпіки (Туровської)

Майя з мамою ходили до Ані, навіть коли єврейський табір перевели до смт Калинівка (нині – м. Калинівка). Ірина Олексіївна переконувала дівчинку за будь-якої нагоди тікати до Туровських. І одного зимового вечора Аня таки прийшла. Здебільшого сиділа в них на печі. У день, коли заходив хто-небудь із сусідів, боялася навіть чхнути або закашляти. На горищі в сіні для неї вже було підготовлено сховок. Адже в будь-який час могли з’явитися нацисти. На свіже повітря маленьку гостю виводили тільки вночі. У родині Туровських вона прожила близько місяця. Але коли в селі з’явилися гітлерівці, небезпека посилилася. Майїна мама вбрала дівчинку в свій одяг, дала вузлик із їжею і провела на околицю села. Аня пішла за адресою, яку дав хтось із її знайомих. Про те, що Туровські рятували єврейську дитину, родичі та сусіди дізнались аж по закінченні війни.

«Лише через багато років по війні Аня знайшла мене. Я мешкала в Дніпропетровську, Аня – у Вінниці. Батьків моїх уже не було серед живих. Ми стали листуватися й зустрічатися». Зі спогадів Майї Карпіки (Туровської)

У 1999 р. Ірині та Юрію Туровським, а також Майї Карпіці (Туровській) було присвоєно звання «Праведник народів світу».