Карпіки Олексій, Ірина, Йосип і Степан

Олексій Карпік із дружиною Іриною і синами – підлітком Степаном та молодшим на чотири роки Йосипом – проживав у с. Раків Ліс Волинської області. Родина належала до послідовників церкви адвентистів Сьомого Дня. У жовтні 1942 р. подружжя прихистило у своєму будинку втікачів із Камінь-Каширського гетто: Янкеля та Сару Гольштейнів із синами-юнаками Шамаєм та Меєром та ще одним хлопцем – на ім’я Менаше Перчик. Євреї переховувалися доти у знайомих у с. Осівці. Але відчувши небезпеку, вночі вирушили до с. Раків Ліс і постукали в першу-ліпшу оселю – так утрапили до української родини Карпіків.

Менаше провів у Олексія та Ірини недовгий час, бо пішов у ліси, сподіваючись розшукати схованку своїх родичів, а Гольштейнів Карпіки впродовж 16 місяців переховували в господарчих приміщеннях – у льосі, на горищі – або в копиці сіна. Якщо очікувалась облава, євреї на якийсь час переміщалися до лісу або до родичів подружжя. Тоді Степан із Йосипом, розвідуючи в селі інформацію, ставали зв’язковими між своїми батьками та їхніми підопічними. Навіть коли чутка про те, що в Карпіків живуть утікачі, дійшла до старости, хлопці вмовили батька не виганяти євреїв. Вони встигли потоваришувати з Шамаєм та Меєром і щиро вболівали за їхню долю.

У лютому 1944 р. сім’я Гольштейнів повернулася додому, до м. Камінь-Каширський, а згодом виїхала до Ізраїлю.

Після пережитого порятовані підтримували дружні стосунки стосунки з рятівниками.

/

У 1995 р. Яд Вашем визнав Олексія та Ірину Карпіків і їхніх синів Степана та Йосипа Праведниками народів світу.