Клебан Катерина, Гнідець (Клебан) Марія

Катерина Клебан із донькою Марією проживала на хуторі неподалік с. Потелич Львівської області. Під час Голокосту жінка переховувала у своїй оселі єврейську дитину, доньку своїх знайомих на прізвище Граф із м. Рава-Руська. Їхня родина постійно закуповувала в Катерини продукти: молоко, сир, мед тощо. Пінхас та Геня Графи мали двох дітей – доньку Розалію, яку всі називали Рузею, та сина Цвика. Інколи Катерина зверталася до Пінхаса з проханням допомогти по господарству. Той завжди відгукувався й ремонтував селянське приладдя чи доглядав коней.

Відносно стабільне життя мешканців регіону перервала війна. Уже 27 червня 1941 р. в м. Рава-Руська з’явився німецький патруль і почалося переслідування євреїв. За кілька днів німці організували в місті юденрат і гетто. За колючим дротом опинилась і родина Графів. Катерина як могла підтримувала своїх знайомих, передаючи їм воду і трохи їжі. У березні 1942 р. почалося вивезення євреїв до табору Белжець на території Польщі. Приречені здогадувалися про свою долю. Пінхас Граф став просити Катерину врятувати восьмирічну Рузю. Жінка, погодившись, запропонувала забрати ще й чотирирічного Цвика, але Пінхас відмовився, адже хлопчика дуже швидко вирахують окупанти.

Уночі Катерині вдалося перевести дівчинку додому. На хуторі малу ніхто не знав, тому жінка зареєструвала її як сирітку-знайду, якою вона змушена опікуватися. Староста видав дитині нові документи. Рузя дуже швидко адаптувалася в українській сім’ї, подружилася з Катерининою донькою Марією. Дівчатка разом ходили до лісу збирати ягоди, поралися по господарству. Марія навчила свою подружку християнської молитви «Отче наш». Катерина ж наказала Рузі ніколи на вулиці не знімати хустку, адже чорне кучеряве волосся могло викликати підозри в сусідів. Місцеві діти інколи дражнили дівчинку через те, що влітку вона весь час запнута, і хтось таки доніс на Клебанів. Німці не забарилися й забрали Катерину з Рузею на допит. Але мала так переконливо почала промовляти «Отче наш», що окупанти здивувалися й повірили, ніби перед ними українка.

У липні 1944 р. до м. Рава-Руська й околиць повернулися радянські війська. Катерина стала шукати інформацію про батьків Рузі. Її підозри підтвердилися: Пінхас, Геня та Цвик Графи загинули в період окупації. Після війни Рузя потрапила в прийомну родину, з якою емігрувала до Ізраїлю.

У 1960-х рр. Шошанні Лапп (Рузі Граф) вдалося розшукати своїх рятівників. Отримавши від неї лист, Катерина побоялася відповідати, адже її родина була під особливим контролем радянської влади. Чоловіка, Якова Клебана, який повернувся з фронту, запідозрили у зв’язках із повстанцями й відправили до Сибіру. Лише після розпаду Радянського Союзу Марія Гнідець (Клебан) відновила переписку з Рузею і на її запрошення погостювала в Ізраїлі.

У 1998 р. Яд Вашем визнав Катерину Клебан Праведником народів світу. Її донька Марія Гнідець – Праведник України.